— Якими ж могутніми повинні бути вороги, щоб знищити всі наші сили? — вражено ахнув джин.
— О, перед їхньою міццю відступив навіть Карсак — Чорний Пес пустелі! Їх небагато, але вони страшні в бою. Дівчина-проводирка — безжальна вбивця ракшасів. Два чарівники, північний та східний, жартома розкришили могутнього іфрита. Неперевершений воїн, який одним мечем знищив Кусаня-Повзуна. Величезний пес, білий, як хмаринка, впорався з трьома шакалами. Саме йому уступив дорогу беззаконний Карсак.
— Чи далеко вони від нашого палацу?
— Плати! — зажадав демон.
— О, ненаситна пічко! Хіба ти не хочеш захистити дім свого пана? — скрушно запричитав джин.
— Нічого не знаю, тягни колоду.
Тільки отримавши те, що вимагав, вогняний демон зволив відповісти:
— Вони будуть тут ще до обіду. І я по-дружньому не рекомендую тобі, Лю-ля-ке-Бабе, лізти в цю сварку.
— Чому?
— Це саме той пес… — драматично прошепотів в’язень каміна.
— Не може бути, — зблід джин. — Той, котрий мене мало не… зганьбив?
— Саме той.
Годину по тому розгублений джин під керівництвом Гюль-Гюль та леді Шелті креслив на папері план оборони палацу. Дівчата з усіх сил намагалися зробити все, щоб до них не могли дістатися ані воїни, ані маги. Лю-ля-ке-Баб вніс кілька серйозних пропозицій щодо стратегічних пасток. Справа йшла непогано. Єдине, про що забула принцеса, — це сповістити подругу, хто саме наближається до оази.
Сем і Джек, лежачи на бархані, вели таємне спостереження за палацом хана іфритів Саюмбамбея. Вони пішли в розвідку на світанку, обповзли все по колу і вибрали найбільш вдале місце для диверсійного прориву.
— Он там, за озерцем, з лівого боку, в башті напіввідчинені двері. Через них чорний джин носив дрова. Якщо ти рвонеш навпростець, то встигнеш пірнути до того, як тебе помітять тигри. Перепливши на протилежний берег, біжи у двері, замикайся зсередини і, якщо все гаразд, дай мені знак з оглядового вікна.
— Зрозуміло, ваша величносте. Отже, на момент вашої атаки я повинен знайти Шелті та мою ніжну Гюль-Гюль, наскубти вуха джинові, забезпечити ваш прохід, після чого ми разом зустрінемо приїзд господаря озброєним повстанням. До речі, звідки ти взяв, що його немає вдома?
— Байрам-Бабай казав, коли Саюмбамбей у замку, то на дахах піднімаються прапори.
— Точно, прапорів немає, — замислено визнав пес. — Ну, брате, дай обійму тебе на прощання і… побажай мені успіху!
Божевільний Король поплескав друга по пухнастому плечу, і Сем вирушив у подорож. До кордону оази він дістався за дві хвилини, простісінько скотившись з бархана, як клубок. Зелені хащі подолав одним стрибком. Закляття оази дозволяло впускати непроханих гостей на поталу різним тваринам, а якби Вілкінс вирішив повернути назад, то при першому ж кроці за територію згорів би живцем. Райські птахи незадоволено заворушилися на гілках, рожеві фламінго повернули голови, звірі звернули на нього увагу, але ніхто не знав, чи можна нападати: порушник не був людиною. Користуючись загальною нерішучістю, учень чародія успішно долав «смугу перешкод». Збивши по дорозі двох смугастих кабанів, він плюхнувся в озеро. Але друзі нічого не могли знати про наявність в озері крокодилів.
— Геть з дороги, баклажани зелені! — несамовито верещав песик, з переляку натовкши пики двом здоровенним алігаторам, які спробували його понюхати. Поки зубасті вбивці приходили до тями, він вже обтрушувався на протилежному боці.
Джек з бархана міг тільки дивуватися тій неймовірній швидкості, з якою його друг подолав водну перешкоду. Біла болонка сміливо могла претендувати на олімпійську медаль з багатоборства. Але вже на фінішній прямій у нього на шляху став величезний сірий вовк, загрозливо вишкіривши зуби. Сем, не уповільнюючи кроку, буквально вніс його в двері, а за хвилину потріпаний вовк перекидаючись вилетів з того самого оглядового вікна.
— Це він знак подав. З ним усе гаразд, — упевнився Божевільний Король і повернувся в табір. Вислухавши його доповідь, старий чарівник задоволено потер руки:
— Усе йде за планом. Як тільки цей відчайдушний любитель жінок відшукає дівчат, він вивісить білу ганчірку з вікна найвищої вежі. Будемо чекати.
А білий пес, обтрусивши лапи після бійки з вовком, пішов сходами нагору і знайшов кімнату Шелті. Як ви вже знаєте, дочка лицаря переселилася до принцеси. Нікого не зустрівши, учень чародія рушив коридорами вглиб палацу, шукаючи мисливицю за запахом. Одного разу, випадково визирнувши у вікно, він зі здивуванням помітив чорного джина. Бідолаха, обливаючись потом, з шаленою швидкістю працював лопатою, викопуючи довкола будівлі захисний рів.