— Ви гадали, у мене горе? О наївні північні варвари! У мене — радість! Присядьте ж і вислухайте коротку історію змученого батька. По-вашому, моя дочка — янгол на землі? Якби ж то! Вона вередлива, свавільна і в порушення Корану зовсім не слухає старших.
— Як я вас розумію! — вставив Лагун-Навіжений. — Ця сучасна молодь всюди однакова у своїй абсолютній зневазі до традицій, досвіду і думок старшого покоління.
— Гей, гей, гей! Нема чого тут клепати на мою безневинну наречену. Факти, факти давайте!
— Що сказав цей велетенський пес? — витріщився султан. — Про яку наречену мова? Присягаюся Аллахом, мені здалося, начебто він має на увазі мою…
— Вам здалося, ваша величносте, — підтвердив Джек, стискаючи руками щелепи болонки, яка шалено опиралася цьому. — Наш друг перегрівся на сонці, зазвичай він не ганить вінценосних осіб. То чому ж у вас радість?
— Тому що дванадцять принців та королевичів сусідніх держав приїздили просити руки нашої незрівнянної Гюль-Гюль, а вона усім відмовила!
— О моя вірна мишко! — не розтискаючи зубів, сентиментально просипів Сем. — Ти знала, що я по тебе приїду.
— Зрештою, всі ображені відмовою женихи готували війну проти моєї маленької країни. А тепер, коли її вкрали іфрити, немає приводу для кровопролиття!
— Але… хіба ви не хвилюєтеся за її життя? — вражено запитав Божевільний Король.
— Як же ж не хвилююся? — набурмосився султан. — Навіть дуже хвилююся! Хвилююся страшенно, пітнію, навіть заїкатися зараз почну, але робити нічого не стану. Викрадення наречених у нас на Сході — звична справа. Кажуть, що хан іфритів — наймогутніший чародій у світі. Йому підвладні і джини, і ракшаси, і навіть дрібні диви. У нього великий гарем, він бере за жінок найкрасивіших дівчат. Вони живуть у казкових розкошах і насолоді, а якщо вже моїй дочці виявлена така честь і я стану тестем хана іфритів, то на мій палац не посміє посягнути жодна нечисть.
— Досить логічно, — підтвердив Лагун-Навіжений. — Хоча особисто я не був би таким упевненим у порядності вашого незваного «зятя». Він же може забути одружитися як чесна людина. А якщо він збільшує свій гарем лише для колекції?
— Хай врятує нас Аллах від такої ганьби! — злякано відсахнувся Пуфім-аль-Рахім.
— Хвилиночку, — несподівано прозрів Джек, — але ж разом з принцесою ці негідники вкрали і леді Шелті! Я нікому не дозволю затягти до гарему власну наречену!
— О! Так тобі й треба, не будеш вередувати, — вирвався Сем, одним рухом голови від кидаючи друга у фонтан. — Топися, нещасний, а я пішов рятувати місяцеподібну Гюль-Гюль. Ну й… Шелті можу прихопити на зворотному шляху. Гей! Ти де? Ти що, справді втопився?
Божевільний Король виринув з води і, вчепившись у густе хутро величезної болонки, потягнув пса, не зважаючи на його опір, до себе.
— Що ти робиш, негіднику? Не смій мене мочити! Рятуйте шляхетного собаку!
Лагун-Навіжений посміхнувся, прошепотів заклинання, і легкий вихор підштовхнув Сема у пухнастий зад — цілий водоспад бризок впереміш із рибками окотив султана.
— Ходімо побесідуємо трохи далі звідси, — запропонував старий чарівник, підхоплюючи мокрого султана під лікоть. — Нехай молодь побавиться, а ми з вами маємо обговорити взаємовигідні плани подальшого розвитку подій. Справа в тому, що леді Шелті справді дуже дорога нам, та й сподівання на порядність злодія занадто ілюзорні…
А двоє нерозлучних друзів несамовито борюкалися у фонтанчику, сповнюючи весь палац здоровим молодечим реготом.
Пізно ввечері, гарненько відпочивши і наївшись, мандрівники влаштувалися в кімнаті для дорогих гостей. Перед сном Лагун-Навіжений влаштував невеличку традиційну нараду.
— Панове, я змушений повідомити, що, завдяки нерозумній поведінці нашого активного недоумка, ми вплутані в надзвичайно небезпечну авантюру. Цей пухнастий телепень…
— Попрошу не обзиватися! — верескнув пес. — Вимагаю занести до протоколу всі незаслужені образи. Я вам не твар безмовна, а шляхетний собака, і теж право маю!
— Замовкни, помилко природи! Якби моя воля, я б на віки вічні залишив тебе бігати в собачій шкурі. Все одно мозку в тебе, як у звичайнісінької дворняжки.
— Ах ти, старий пеньок! Ні, Джеку, ти чув, га? Та я… та він… та ну вас усіх…
— Лагуне! Семе! Годі! — втрутився Божевільний Король, припиняючи сварку. — Зараз не час з’ясовувати стосунки, хоча… Ви, звичайно, як хочете, але особисто я маю намір врятувати мою Шелті.
— І я збираюся врятувати мою Гюль-Гюль!
— Умовили, — знизав плечима чаклун. — Взагалі-то, саме про це я й хотів подискутувати. Ми впоралися з чаклунством леді Морт, здолали воскреслого бога Мек-Бека, але чи по зубах нам хан іфритів? У нього численне військо, і ми ризикуємо воювати проти цілої армади чарівників, а магія сходу мало вивчена і складна навіть для мене.