– Що він сказав? – запитав Джельсоміно.
– Та сказав, що йде дощ.
Джельсоміно глянув у небо. Над дахами яскраво світило сонце, і навіть у морський бінокль не можна було б побачити ні хмаринки.
– Будемо сподіватися,– промовив він,– що всі непогожі дні в цьому краю будуть такі, як сьогоднішній день. Мені здається, що я опинився в країні, де все поставлено з ніг на голову.
– Любий Джельсоміно, ти просто опинився в Країні брехунів. Тут за законом усі мусять брехати. І горе тим, хто каже правду: на них накладають такі штрафи, що шкуру здирають разом із хвостом.
І тут Шкандибчик, який за той час, поки був на стіні, багато чого побачив і запам'ятав, детально описав Джельсоміно Країну брехунів.
Коротко й правдиво про події тих днів та створення Країни брехунів
– Ти повинен знати, що... – почав Шкандибчик... Однак, щоб не забирати у вас багато часу, я перекажу вам його розповідь.
Отож задовго до того, як Джельсоміно потрапив до тієї країни, туди приплив морем підступний і жорстокий пірат Джакомоне. Це був високий і товстий, уже літній чолов'яга, якому на схилі віку забажалося спокійного й осідлого життя.
– Молодість давно минула,– казав Джакомоне,– і мені вже остогидло борознити моря. Захоплю-но я десь острівець та й покину піратське ремесло. Звісно ж, я не забуду своєї братії: кого призначу міністром, кого маршалом двору, кого камердинером або конюшим, і вони не будуть ремствувати на свого ватага.
Після того як у Джакомоне остаточно визрів цей план, він заходився підшукувати собі острівець. Але жоден із них його не влаштовував. Якщо ж він подобався йому, то не подобався друзякам. Одному потрібна була річка, щоб ловити форель, а річки не було; другий не уявляв собі життя без кінотеатру; третій не міг обійтися без банку, щоб покласти туди свої піратські заощадження.
– А чому б вам не захопити щось пристойніше, ніж якийсь там острівець? – щоразу говорив хто-небудь із піратів.
Зрештою скінчилося все тим, що вони загарбали цілу країну з великим столичним містом, де було вдосталь і банків, і кінотеатрів, і скільки хоч річок, щоб повудити форель, а по неділях покататися на човнах. І нічого дивного тут нема. Нерідко трапляється, що зграя піратів захоплює якусь країну в тій чи тій частині світу. Отож Джакомоне, загарбавши країну, взяв собі ймення короля Джакомоне Першого, а своїх підручних призначив адміралами, камергерами, придворними та начальниками пожежних дружин. Звісна річ, Джакомоне видав закон, який зобов'язував усіх називати його «ваша величність»; тим же, хто відмовлявся це робити, було наказано відрізати язик. А щоб нікому й ніколи не спало на думку повідати про нього правду, Джакомоне наказав своїм міністрам зробити реформу словника.
– Треба змінити значення кожного слова,– пояснив він. – Наприклад, слово «пірат» має означати «чесна, порядна людина». Тож коли хтось скаже, що я пірат, то новою мовою це означатиме: я чесна, порядна людина.
– Присягаємо всіма китами, яких ми бачили, коли ходили на абордаж, що це чудова ідея! – радісно закричали міністри. – її треба увічнити в анналах історії!
– Всі зрозуміли? – вів далі Джакомоне. – А тепер – до роботи! Треба змінити назви речей, тварин і людей. Для початку замість «доброго ранку» будемо казати добрий вечір». Так мої вірнопіддані починатимуть свій день із брехні. Само собою зрозуміло, що коли настане час іти спати, треба буде казати «на добридень».
– Ген-ніально! – захоплено вигукнув один із міністрів. – А замість того, щоб сказати комусь «який у вас чудовий вигляд», треба буде говорити «яка ж бридка фізіономія».
Після реформи словника було видано закон, який зобов'язував усіх перейти на брехню. Він уніс страшенну плутанину.
Спочатку люди дуже часто помилялися. Наприклад, хліб ішли купувати в булочну, забуваючи, що там тепер продаються зошити й олівці, а по хліб треба йти до крамниці канцелярських товарів. Або вибиралися погуляти в міський парк, милувалися квітами і зітхали:
– Які гарні троянди!
Аж тут із-за куща вискакував стражник короля Джакомоне, тримаючи напоготові наручники.
– От ви й попалися, голубе! А чи знаєте ви, що порушили закон? Як це вам стукнуло в голову називати моркву трояндами?
– Пробачте мені,– бурмотів застуканий винуватець і враз починав вихваляти інші квіти. – Яка дивовижна кропива! – казав він, показуючи на братки.
– Ні-ні, не викручуйтеся! Ви вже вчинили злочин. Посидите трохи у в'язниці та потренуєтесь говорити брехню.
А те, що сталося в школах, просто неможливо описати. Джакомоне наказав поміняти всі арифметичні дії. Щоб виконати додавання, треба було віднімати, щоб поділити – множити. Навіть учителі не в змозі були перевіряти завдання.