[81]. — Не розумію, про що ти, — сказала я, але почала вловлювати. Так, Рут. Джералд був трохи помішаний на страхуванні, і агенти трьох різних компаній повідомили мене, що свій період офіційної скорботи — ну і ще чимало років опісля — я проведу в комфорті. — Джон Гаррелсон в Оґасті провів дуже ретельний, дуже детальний розтин твого чоловіка, — сказав Брендон. — Згідно з його звітом, Джералд помер унаслідок того, що судові медики називають «чистим серцевим нападом», тобто інфарктом, не ускладненим якимсь отруєнням, перенапруженням чи серйозною фізичною травмою. — Він збирався продовжувати, бо перейшов у лекторський режим, але побачив щось у мене на обличчі й спинився. — Джессі? Що таке? — Нічого, — відповіла я. — Та ні, не нічого. На тебе важко дивитися. Судома? Зрештою мені вдалося переконати його, що зі мною все гаразд, і на той момент майже так і було. Мабуть, Рут, ти розумієш, про що я думала, бо вже згадувала про це в листі раніше: подвійний удар, якого я завдала Джералдові, коли він не хотів робити те, що слід, і відпустити мене. Один у живіт, один у фаберже. Я думала, як добре, що сказала, мовляв, секс у нас був жорсткий, — це пояснило синці. Та й мені здається, якщо вони й були, то малі, бо серцевий напад настав одразу після ударів і зупинив процес крововиливу. Це, звісно, веде до ще одного питання: чи я спричинила той серцевий напад? Жоден із медичних довідників, з якими я звірялася, не дав повноцінної відповіді на це запитання, але будьмо відвертими: мабуть, я також доклалась. І все одно, повністю брати на себе провину я відмовляюся. Він мав зайву вагу, забагато випивав і димів як паротяг. Інфаркт був близько, якщо не того дня, то наступного тижня чи місяця. Я вважаю, Рут, що диявол лише обмежений час грає тобі на скрипці. Якщо в тебе думка інша, щиро бажаю тобі скрутити її в дрібну кульку й запхати туди, куди не заглядає сонце. Уже так склалося, що я здобула право вірити в те, в що хочу вірити, принаймні в цьому. Особливо в цьому. — Якщо я виглядаю так, наче дверну ручку ковтнула, — сказала я Брендонові, — це я намагаюся звикнути до думки, що хтось вважає, ніби я вбила Джералда, щоб отримати страховку. Він ще трохи похитав головою, весь час серйозно дивлячись на мене. — Вони зовсім так не думають. Гаррелсон каже, що серцевий напад у Джералда стався, ймовірно, через сексуальне збудження, і поліція штату приймає цей висновок, бо Джон Гаррелсон, мабуть, найкращий спеціаліст у галузі. Ну є хіба парочка циніків, які думають, ніби ти спіймала Саломію й навмисне його до цього довела. — А ти? — запитала я. Я думала, що можу шокувати його такою прямолінійністю, і частково мені було цікаво, як же виглядає шокований Брендон Мілерон, але я могла б і подумати трохи довше. Він лише всміхнувся. — Чи думаю я, що тобі вистачило уяви побачити можливість зірвати Джералдів термостат, але не вистачило, щоб зрозуміти, що в результаті лежатимеш і вмиратимеш прикутою до ліжка? Ні. Чого б це не коштувало, Джесс, я думаю, все відбулося саме так, як ти мені розповіла. Можна щось чесно сказати? Настала моя черга всміхнутися. — А інакше й не треба. — Добре. Я працював із Джералдом і добре з ним ладив, але багато людей у фірмі його недолюблювали. Він був просто найбільший у світі фанатик контролю. Мені взагалі не дивно, що від думки про секс із прикутою до ліжка жінкою у нього всі лампочки загорялися. Коли він це сказав, я швидко глянула на нього. Була ніч, світилося лише бра біля ліжка, тому він сидів у тіні, що прикривала його від плеча й вище, але була майже певна, що Брендон Мілерон, молода юридична акула, у якої всі кар’єрні щаблі попереду, зашарівся. — Я тебе образив, вибач, — раптом присоромленим тоном промовив він. Я ледь не розсміялася. Це було б негарно, але в ту мить голос його звучав так, наче йому вісімнадцять років і він щойно закінчив підготовчі курси для вступу в університет. — Не образив, Брендоне, — сказала я. — Добре. Мене це влаштовує. Але все одно робота поліції — принаймні розглянути можливість брудних ігор, зважити думку про те, що ти могла піти на крок далі, ніж просто сподіватися, що у твого чоловіка станеться штука, відома у цій сфері як «секс-інфаркт». — Та я навіть не припускала, що в нього проблеми з серцем! — сказала я. — Очевидно, страховики також. Якби знали, то нізащо б не підписали ті документи, правда ж? — Ті компанії страхують будь-кого, хто готовий заплатити достатню суму, — відповів Брендон, — а Джералдові брокери ж не бачили, як він палить одну за одною і заливає це алкоголем. А ти бачила. Відкидаючи всі заперечення, ти мала б знати, що інфаркт уже в ньому зачаївся і просто чекає свого часу. І копи це також знають. От вони й кажуть: «А якщо вона запросила якогось друга на озеро й не сказала чоловікові? І от цей друг у найправильніший час для неї та найгірший час для нього вискочив із шафи й заверещав нісенітниці?» Якби в копів були хоч якісь докази, що таке могло статися, ти була б по вуха в гімні, Джессі. Бо в певних умовах свідоме викрикання нісенітниць може вважатися вбивством з обтяжувальними обставинами. Те, що ти два дні пробула в наручниках і ледь не оббілувала собі руку, щоб звільнитися, свідчить категорично проти ідеї зі спільником, проте в іншому разі сам факт присутності наручників робить наявність спільника правдоподібною для… ну, скажімо так, для поліцейських із певним типом мислення. Я вражено вирячилася на нього. Почувалася, ніби щойно усвідомила, що витанцьовую на краю провалля. До того моменту, коли я дивилася на затінені риси й вигини Брендонового обличчя поза межами кола світла з бра, думка про те, що поліція може вважати, ніби я вбила Джералда, стріляла мені, може, кілька разів, наче кепський жарт. Дякувати Богові, Рут, що я жодного разу про це не пожартувала з копами! — Розумієш, чому мудріше не згадувати ідею, наче в будинку ще хтось був? — сказав Брендон. — Так, — сказала я. — Не рухай пса — не гавкатиме, так? Тільки-но я це сказала, у голові виникла картинка, як той сраний псяра тягне Джералда по підлозі за плече — я от просто бачила шмат шкіри, що відірвався й звисав собаці з морди. Між іншим, того бідосю через кілька днів закатрупили — він облаштував собі лігво під човновим сараєм Лаґланів, десь за пів милі вздовж берега. Відніс собі туди непоганий кавалок Джералда, тож, мабуть, повертався по нього ще як мінімум раз після того, як я відлякала його клаксоном і фарами. Його застрелили. На ньому була бронзова підвіска — на жаль, не така, через яку гицлі можуть відстежити власника й вломити йому пизди, — на якій кличка: Принц. Ні, ну ти уявляєш, Принц? Коли прийшов констебль Тіґарден і сказав, що його вбили, я втішилася. Я не звинувачую собаку за скоєне — тварина була в не набагато кращому стані, ніж я, — але я втішилася тоді й рада тепер. Та це все відхилення від теми — я розповідала про розмову з Брендоном після того, як сказала йому, що в будинку міг хтось бути. Він якомога наполегливіше погодився, що краще не рухати сплячих псів. Думаю, з цим я могла б жити далі — неабияке полегшення розповісти про це принаймні одній людині, — але все одно я була не зовсім готова забути. — Мене переконав телефон, — сказала я йому. — Коли я вибралася з наручників і спробувала подзвонити, апарат мовчав, як той Ейб Лінкольн. Тільки-но я це усвідомила, то була впевнена, що мала рацію: там таки вернуться
Miranda warning — правило Міранди, обов’язкове у США, відповідно до якого під час затримання людині мають повідомити її права, а вона — відповісти, що розуміє їх.