Позаду неї хтось підкрутив звук на Меддіному програвачі, і та страшна пісня волає голосно як ніколи, тріумфально, по-садистськи: «АЛЕ ТАК МЕНІ БОЛИТЬ… ТАК ВОНА МЕНЕ РАНИТЬ… ХОЧ ХТОСЬ, ХОЧ ДЕСЬ… СКАЖІТЬ ЇЙ, ЩО ЦЕ ПРОСТО ЗЛО ЯКЕСЬ…»
Джессі робить іще одну спробу позбутися молотка, викинути його — але не може. Він ніби прикутий до неї наручником.
«Норо! — кричить вона. — Норо, допоможи! Зупини його!»
(У цю мить сну Джессі простогнала вперше, ненадовго відлякавши собаку від тіла Джералда.)
Нора повільно й похмуро хитає головою. «Джессі, я нічим тобі не допоможу. Мусиш самотужки — всі ми мусимо. Зазвичай я не кажу цього своїм пацієнтам, але, думаю, у твоєму випадку краще бути чесною».
«Ти не розумієш! Я не можу знову це пережити! НЕ МОЖУ!»
«Ой, та не кажи дурниць, — раптом нетерпляче відповідає Нора. Вона починає відвертатися, ніби більше не може дивитися на звернене догори ошаліле обличчя Джессі. — Не вмреш, це ж не отрута якась».
Джессі скажено роззирається (хоча все одно не може випростатися, припинити демонструвати братові спокусливу мішень) і бачить, що її подруга Таммі Гоу зникла. На її місці, у її білих шортах і жовтому ліфчику стоїть Рут Нірі. Вона тримає в руках крокетовий молоток Таммі в червону смужку в одній руці, а в другій — цигарку. Рот вигнутий у звичній сардонічній посмішці, але очі серйозні й сповнені жалю.
«Рут, допоможи! — кричить Джессі. — Ти мусиш мені допомогти!»
Рут глибоко затягується цигаркою, тоді розтирає її в траву корковою підошвою сандалів Таммі Гоу. «Йопсель-мопсель, дівко, він тебе просто під сраку лясне, а не електрошокер туди запхає. Ти це знаєш так само добре, як і я, у тебе вже це було. З чого такий переполох раптом?»
«Він не лише ляпне! Не лише, ти знаєш!»
«Пугач-гугач пугугукне й ляпне»[44], — відповіла Рут
«Що? Що це оз…»
«Це означає: як я можу ХОЧ ЩОСЬ знати? — випалює у відповідь Рут. На поверхні голосу відчувається гнів, а під ним глибокий біль. — Ти не розповіла мені — нікому не розповіла. Ти втекла. Втекла, наче кролиця, що побачила в траві тінь якогось пугача-гугача».
«Я НЕ МОГЛА розповісти!» — пищить Джессі. Вона вже бачить тінь на траві поруч, ніби та оприявнилася зі слів Рут. Але це тінь не пугача, а її брата. Вона чує притлумлене гиготіння його друзів, знає, що він уже тягнеться рукою, і все одно не може випрямитися, ба навіть поворухнутися. Вона не може змінити те, що станеться, і розуміє, що в цьому сама суть кошмару і трагедії.
«Я НЕ МОГЛА! — знову кричить вона Рут. — Я не могла взагалі! Це вбило б маму… або знищило нашу сім’ю… або й те, й те! Він сказав! Тато сказав!»
«Не хочеться бути тією, хто розкриє для тебе цю сенсацію, дівулю-привітулю, але твій старенький дорогенький тато у грудні вже дванадцять років як лежатиме в землі. І ще, може, ми поділимося бодай частинкою цієї мелодрами? Він же не повісив тебе за соски на мотузці для білизни й підпалив, правда ж?»
Але Джессі не хоче цього чути, не хоче думати — навіть уві сні — про будь-яку переоцінку похованого минулого. Коли кості доміно починають падати, хтозна, де це падіння закінчиться. Тож вона прикриває вуха від слів Рут і продовжує свердлити свою колишню сусідку по кімнаті тим глибоким благальним поглядом, від якого Рут (чия напоказ міцна личина ніколи не була завглибшки навіть із шар глазурі) часто сміялася й здавалася, погоджуючись робити те, що вимагала Джессі.
«Рут, ти мусиш допомогти мені! Мусиш!»
Проте цього разу благальний погляд не спрацював. «Ні, дівулю, я так не думаю. Сестринства Сьюзі вже нема, час затикати роти скінчився, втеча поза обговоренням, а прокидатися — не варіант. Це таємничий поїзд, Джессі. Ти — кішечка, я — пугач. Поїхали, всі на борт. Пристебніть паски безпеки, пристебніть міцно. Від цього атракціону вам дах знесе».
44
Змінені слова з відомої пісні Деббі Рейнолдс «Tammy», що звучала в романтичній комедії «Tammy and the Bachelor» і збігається в назві з іменем згаданої персонажки.