Чи повірила б вона? Та сто пудів повірила б.
Цього разу голос пристойності не показав навіть знаку протесту, і Джессі раптом спав на думку здогад: батько одразу вловив те, що вона сама зрозуміла через майже тридцять років. Він знав реальні факти, так само як знав про дивну акустику у вітальні-їдальні будинку на озері.
Того дня її батько скористався нею, і не лише одним способом.
Після цього сумного усвідомлення Джессі очікувала цілого потоку негативних емоцій: зрештою, її як лохушку розвів чоловік, первинним завданням якого було любити й захищати її. Жодного потоку не прибуло. Імовірно, частково через те, що вона досі трималася на ендорфінах, але Джессі припускала, що тут більше йдеться про полегшення: хоч яким гидким те все було, нарешті вона змогла це проковтнути. Головною її емоцією в цю мить було приголомшення від того, наскільки довго вона тримала цю таємницю в собі, а також нервова розгубленість. Скільки ж рішень, які вона приймала з того часу, були під прямим або опосередкованим впливом тієї останньої хвилини, яку вона провела в татка на колінах, споглядаючи крізь два-три шматки кіптявого скла широку круглу родимку в небі? І чи ситуація, в якій вона зараз опинилася, не є результатом того, що сталося під час затемнення?
«Ой, ну це вже перебір, — подумала Джессі. — Якби він мене зґвалтував, можливо, було б по-іншому. Але те, що того дня сталося на терасі, було просто ще одним нещасним випадком, та й не настільки серйозним, як на те пішло. Джесс, якщо хочеш знати, що таке серйозний випадок, глянь на ситуацію, у якій ти зараз. Я можу з таким же успіхом звинуватити стару місіс Джилетт у тому, що вдарила мене по руці на вечірці в саду, коли мені було чотири роки. Чи думку, яка в мене була, коли я виходила з матки. Чи гріхи з якихось попередніх життів, які ще не спокутувано. Та й, крім того, те, що він зробив зі мною на терасі, не порівняти з тим, що він зробив зі мною в спальні».
Бачити ту частину сном не було потреби. Вона лежала просто перед нею, абсолютно чітка й цілком доступна.
21
Коли Джессі підняла очі й побачила батька у дверях спальні, то першим інстинктивним рухом було прикрити руками груди. Тоді Джессі побачила сумний винуватий вираз у нього на обличчі й опустила їх, хоч і відчувала, як шаріються щоки, і знала, що обличчя набирає неприємної плямистої барви — її версії соромливого рум’янцю. Джессі не було чим там світити (ну майже), але все одно вона почувалася голішою ніж гола, а також настільки ніяково, що заледве шкіра на ній не шкварчала. Дівчинка подумала: «А що, як мама з Медді й Віллом повернуться раніше? А що, як просто зараз у кімнату ввійде вона й побачить мене отак, без футболки?»
Ніяковість переросла в сором, сором — у жах, і все одно, накинувши блузку й застібаючи її, Джессі відчула ще одну емоцію, заховану під попередніми. То був гнів, і він не особливо відрізнявся від того свердлильного гніву, який вона відчує через багато років, коли усвідомить: Джералд розуміє, що вона має на увазі, але все одно прикидається, ніби ні. Вона злилася, бо не заслуговує почуватися присоромленою чи наляканою. Урешті-решт, це ж він тут дорослий, це він залишив якусь мерзоту з дивним запахом їй ззаду на трусах, це йому має бути соромно, а зараз усе не так. Зараз усе зовсім не так.
Доки Джессі застібнула блузку й заправила її в шорти, гнів зник або — по суті, те саме — сховався назад до своєї печери. І їй постійно ввижалося, що мама повернеться раніше. Не відігравало ролі, що вона вже повністю одягнута. Факт, що сталося щось погане, промовисто світився в них на обличчях, просто висів на них, великий, як життя, і вдвічі потворніший. Вона бачила це в батька на обличчі й відчувала на своєму.
— Усе добре, Джессі? — тихо запитав він. — У голові не паморочиться, нічого такого?
— Ні. — Вона спробувала всміхнутись, але цього разу це не зовсім вдалося. Джессі відчула, як по щоці стекла сльоза, і швидко й винувато стерла її долонею.
— Вибач мені, — його голос тремтів, і Джессі з жахом побачила, що його очі також повні сліз — Боже, все тільки гірше, гірше й гірше. — Мені так шкода.
Він різко обернувся, кинувся у ванну, схопив з вішака рушник і витер ним обличчя. Поки він це робив, Джессі швидко й завзято думала.