— Але обережно, — пробурмотіла вона, вмощуючи основу баночки собі на долоню й розміщуючи подушечки пальців рівними інтервалами навколо кришки. І…
— Відкрутилась! — викрикнула Джессі хрипким тремтячим голосом. — Мир-миром, пироги з сиром, дійсно відкрутилась!
Вона заледве в це вірила (а всепропальниця, захована десь усередині, взагалі відмовлялася вірити), але це правда. Поводивши пальцями вгору й униз, Джессі відчула, як кришка хитається на спіральних рівчачках.
«Обережно, Джесс… максимально обережно. Так, як ти собі уявляла».
Так. У голові вона тепер бачила дещо інше — саму себе за столом у Портленді, одягнену в найкращу чорну сукню, по-модному коротку, яку вона купила минулої весни як подарунок собі за те, що дотримувалася дієти і скинула десять фунтів. Щойно вимите волосся пахне солодким трав’яним шампунем, а не старим прокислим потом, і зібране під простою золотою шпилькою. Стіл заливає дружне світло з еркерних вікон. Вона побачила, як пише в американську корпорацію «Нівея», чи хто там виготовляє той крем для обличчя. «Шановні панове, — напише вона. — Я просто хотіла б повідомити вам, наскільки ваш продукт рятує життя…»
Коли Джессі натисла кришку великим пальцем, та почала повільно відкручуватися, без жодних смикань. Відповідно до плану. «Ніби уві сні, — подумала вона. — Дякую тобі, Боже. Дякую. Дякую тобі дуже-дуже-дуже си…»
У периферійному зорі виник якийсь рух, і першою думкою її було не те, що хтось її знайшов і тепер вона врятована, а що космічний ковбой повернувся, щоб самотужки забрати її собі, поки Джессі не втекла. Джессі пронизливо й перелякано вереснула. Погляд відскочив від рішучої зосередженості на баночці. Пальці в мимовільному спазмі страху та подиву вхопилися за неї міцніше.
То був пес. Пес повернувся, щоб запізніло поснідати, і тепер стояв у дверях, оглядаючи спальню, перш ніж увійти. У ту мить, як Джессі це усвідомила, вона також зрозуміла, що занадто сильно стиснула блакитну баночку. Та вислизала з пальців, ніби щойно очищена виноградина.
— Ні!
Вона стиснула її й майже відновила хватку. А тоді баночка вискочила з руки, впала на стегно й відскочила з ліжка. Вдарившись об дерев’яну підлогу, вона видала дурне клацання. Це й був звук, від якого вона, як три хвилини тому вважала, звихнеться. Не звихнулась і відкрила для себе новий, глибший жах: попри все, що з нею сталося, Джессі все одно досить далека від божевілля. Їй здавалося, що хоч би що там було, які б кошмари не чекали її тепер, коли ці двері для втечі заблоковані, їй доведеться зіткнутися з ними при здоровому глузді.
— От чого ти мав прийти саме зараз, мразь? — запитала вона колишнього Принца, і щось у її скрипучому смертоносному голосі змусило тварину спинитися й глянути на Джессі з обережністю, до якої не могли призвести жодні її крики й погрози. — От чого тепер, шляк би тебе трафив? Чого тепер?
Бродяга вирішив, що сука-господар, мабуть, досі не несе загрози, хоч у її голосі й прозирають гострі краї, але все одно обачно позирав на неї, підступаючи до запасів м’яса. Краще бути обачним. Собака значно постраждав, поки вивчав цю просту науку, і її він забуде не скоро, та й це буде нелегко — краще завжди бути обачним.
Він востаннє зиркнув на неї ясними відчайдушними очима, перш ніж опустити голову, вхопити Джералдів рятувальний круг із жиру й відірвати від нього значний кусник. Споглядати це видовище Джессі було неприємно, але воно ще не найгірше. Найгірше ж — це хмара мух, що здійнялася з цього місця годування й гніздування, коли пес зімкнув зуби і смикнув. Їхнє заколисливе дзижчання завершило процес руйнування якоїсь життєво необхідної, орієнтованої на виживання частини Джессі, що стосувалася як надії, так і серця.
Собака відступив, делікатно, ніби танцюрист у фільмі-мюзиклі, настовбурчивши вуха, з м’ясом, що звисало йому зі щелеп. Тоді обернувся й квапливо чкурнув із кімнати. Мухи почали діяльність із переселення ще до того, як пес зник з виду. Джессі відкинула голову на поперечні махагонієві дошки й зімкнула очі. Вона знов почала молитися, але цього разу не про втечу. Цього разу вона молила, щоб Бог забрав її швидко й милостиво, до того як зайде сонце і повернеться блідолиций чужинець.