Він вклякнув і притиснув свої губи до її руки, не піднімаючи її, не торкаючись пальцями, лише вустами. Це було єдине зізнання, що він міг собі дозволити, у тому, чого коштували йому дні, проведені в лікарні. Вона підняла другу руку і погладила його волосся. Подумала: «Для тебе це буде гірше, ніж якби я померла, Ґейле, але все буде гаразд, тобі не болітиме, тому що в цьому світі болю більше не залишилося, ніщо не зрівняється з фактом нашого існування: його, твого і мого — ти все зрозумів, хоча й не знаєш, що ти мене втратив».
Він здійняв голову і підвівся:
— Я жодним чином не хотів тобі дорікнути. Вибач.
— Я не помру, Ґейле. Я почуваюся чудово.
— І маєш чудовий вигляд.
— Вони його арештували?
— Його звільнено під заставу.
— Ти щасливий?
— Я радий, що ти зробила це і що зробила це для нього. Я радий, що він зробив це. Він мусив.
— Так. І це знову буде процес Стоддарда.
— Не зовсім.
— Ґейле, тобі був потрібен іще один шанс? Після всіх цих років?
— Так.
— Можна мені побачити газету?
— Ні. Спершу маєш одужати.
— Навіть «Знамено»?
— Особливо «Знамено».
— Ґейле, я кохаю тебе. Якщо ти витримаєш до кінця…
— Не пропонуй мені хабарів. Це не справа між тобою і мною. І навіть не між мною і ним.
— Між тобою і Богом?
— Якщо ти хочеш це так назвати. Але ми цього не обговорюватимемо. Аж поки це закінчиться. Внизу на тебе чекає відвідувач. Він там щодня.
— Хто?
— Твій коханець. Говард Рорк. Дозволиш йому подякувати тобі зараз?
Із веселої іронії, з інтонації, з якою він вимовив це найбезглуздіше, на його думку, припущення, вона зрозуміла, який він насправді далекий від думки про це. Вона сказала:
— Так. Я хочу його бачити. Ґейле, а якщо я вирішу зробити його своїм коханцем?
— Я вб'ю вас обох. Зараз не рухайся, лежи спокійно, лікар сказав, що ти повинна шануватися, у тебе двадцять шість швів по всьому тілу.
Вайненд вийшов, і вона почула, як він помчав сходами вниз.
Коли перший полісмен прибув на місце події, він знайшов позаду будівлі, на березі річки, вибуховий пристрій. Рорк стояв неподалік, поклавши руки в кишені, і розглядав руїни Кортландту.
— Що ти знаєш про це, приятелю? — запитав полісмен.
— Краще заарештуйте мене, — сказав Рорк. — Я говоритиму в суді.
Він не додав жодного слова у відповідь на всі офіційні запитання, поставлені йому згодом.
Вайненд домігся, щоб Рорка звільнили під заставу вже на світанку. Вайненд був спокійним і у відділені невідкладної допомоги, коли побачив рани Домінік і почув, що вона не виживе. Він був спокійним, коли телефонував, піднявши з ліжка окружного суддю і домовляючись про заставу. Але в невеличкому кабінетику окружної в'язниці його раптово почало трусити.
— Ви бісові ідіоти! — процідив він крізь зуби, і з нього полилася найбрудніша лайка, що він її навчився ще в порту. Він геть забув про всі аспекти цього випадку, крім одного: Рорк у в'язниці. Він знову був Тичкою Вайнендом із Пекельної кухні, та його охопила раптова лють тих днів, лють, що він її відчував, ховаючись за напівзруйнованою стіною і чекаючи, коли його вб'ють. Тільки зараз він був також і Ґейлом Вайнендом, власником імперії, й не міг зрозуміти, чому потрібні якісь судові процедури, чому він не може розтрощити цю в'язницю за допомогою кулаків або своїх газет; тієї миті йому було байдуже як, він лише хотів убивати, як колись уночі за стіною, захищаючи своє життя.
Він зміг підписати документи, зміг дочекатися, коли Рорка виведуть до нього.
Вони вийшли разом, Рорк тримав його за зап'ясток, і поки вони дійшли до автомобіля, Вайненд заспокоївся. В машині він запитав:
— Звісно ж, це зробив ти?
— Авжеж.
— Ми боротимемося разом до перемоги.
— Якщо ти хочеш зробити це своєю власною боротьбою.
— За теперішньою оцінкою мої особисті статки становлять 40 мільйонів доларів. Цього має вистачити, щоб найняти будь-якого адвоката, якого ти забажаєш, або й усіх.
— Мені не потрібен адвокат.
— Говарде! Ти знову збираєшся показувати фотографії?
— Ні. Не цього разу.
Рорк увійшов до спальні й сів на стілець біля ліжка. Домінік лежала, спокійно його розглядаючи. Вони всміхнулися одне до одного. «Нічого не потрібно казати, цього разу теж», — подумала вона.
І запитала:
— Ти був у в'язниці?
— Декілька годин.