Але ніхто не ворухнувся.
— Ніхто не підходить, — засмучено прошепотів Джим.
— Може, для початку зробимо коло вдвох? — запропонував Лукас. Можливо, що тоді їм захочеться.
Друзі злізли з даху та поїхали. Проте результат не виправдав їхніх сподівань.
Нажахані мигдальці кинулися навтьоки, і майдан, врешті-решт, став зовсім порожнім.
— Усе дарма, — зітхнув Джим, коли вони зупинилися.
— Отже, треба вигадати щось краще, — пробубонів Лукас собі під ніс.
Вони вилізли з локомотива та стали думати, тільки ось бурчання у шлунках увесь час заважало. Нарешті Джим жалібно сказав:
— Здається мені, нічого нам не вигадати. Ось якби знати когось із місцевих. Якийсь мигдалець точно зміг би щось порадити.
— Із задоволенням! — пропищав раптом чийсь тонесенький голосок. — Якщо я зможу вам допомогти…
Лукас і Джим із подивом глянули вниз та побачили біля своїх ніг крихітне хлоп'я зростом із долоню. Явно чийсь онучок. Голівонька в нього була завбільшки із кульку для гри в настільний теніс. Крихітка зняв свою малесеньку шляпку та ввічливо уклонився, так глибоко, що його кіска стала торчма.
— Вельмишановні іноземці,— сказав він, — мене звуть Пінг Понг. Я готовий прислужитися вам.
Лукас вийняв із рота люльку та уклонився з не менш серйозною фізіономією.
— Мене звуть Лукас-машиніст.
Потому уклонився та назвався Джим:
— А я Джим Кнопка.
Крихітка Пінг Понг відповів на це ще одним уклоном і тонесенько прощебетав:
— До мене доносяться жалібні наспіви ваших шляхетних шлунків. Вважатиму за честь запропонувати вам трапезу. Будь ласка, зачекайте хвилинку!
І він понісся у бік палацу крихітними-прекрихітними крочками, зате так швидко, ніби котився на колесиках.
Коли він розчинився у темряві, що згустилася, друзі розгублено роздивилися.
— Мені хочеться скоріше дізнатися, що буде далі,— сказав Джим.
— Зачекаємо, — промовив Лукав, вибиваючи люльку.
Пінг Понга, що повертався, дещо розхитувало від дивного вантажу, який він ніс просто на голівці. Ним виявився маленький полірований столик не більший за тацю.
Малюк поставив його на землю біля локомотиву. Потім розклав навколо кілька подушок завбільшки із поштову марку.
— Сідайте, будь ласка! — сказав він, роблячи запрошуючий жест маленькою ручкою.
Друзі як могли всілися на подушки. Нехай це і було важкувато, проте не хотілося виявитися неввічливими.
Пінг Понг знову умчав та прибіг назад із чудовим крихітним ліхтариком, на якому буле намальоване добродушне обличчя, що посміхалося. паличку, на якій висів ліхтарик, він увіткнув між спицями локомотивного колеса.
Тепер столик для друзів був гарно освітлений. Тим часом вже потемнішало, але місяць ще не вийшов.
— Ну ось! — пропищав Пінг Понг, із задоволенням оглядаючи свою споруду. — А що дозволено подати на вечерю вельмишановним іноземцям?
— Та-а-ак, — дещо безпорадно протяг Лукас. — А що у вас є?
Маленький гостинний господар взявся старанно перераховувати:
— Чи не бажаєте сторічні яйця із ніжним салатом із білоччиних вушок? Чи ви віддаєте перевагу зацукрованим дощовим черв'якам у сметані? Є дуже добре пюре з деревної кори під тертим кінським копитом. Чи краще парені осині гнізда зі зміїною шкірою під оцтом та олією? А як щодо мурашиних кльоцок у смачному бульйоні з равликів? Дуже рекомендую варені некруто в меду бабчині яйця чи ніжних гусениць тутового шовкопряда з їжачими голками. Чи вам більше до вподоби хрусткі ніжки сарани із салатом із пікантних вусиків хрущів?
— Милий Пінг Понгу! — сказав Лукас, обмінявшись із Джимом ошелешеним поглядом. — Я й сумніву не маю, що все це — дивовижно смачне. Але ж ми зовсім недавно в Мигдалії і спершу маємо дещо призвичаїтися до місцевих наїдків. Чи немає в вас чогось зовсім-зовсім простого?
— Ну звісно є! — палко відгукнувся Пінг Понг. — Наприклад, паніровані кінські яблука зі слоновими вершками
— Та ні,— сказав Джим. — Ми маємо на увазі зовсім інше. Є у вас щось доладне?
— Щось доладне? — розгубився Пінг Понг. Але тут личко його просвітлішало. — А-а! Розумію! — вигукнув він. — Щось на зразок мишиних хвостів із пудингом з жаб'ячої ікри! Це саме доладне з усього, що мені відомо.
Джима пересмикнуло.
— Ні,— знову заперечив він. — Я не про те. Я мав на увазі, наприклад, звичайний бутерброд.
— Звичайний що? — перепитав Пінг Понг.
— Бутерброд, — повторив Джим.