— Принаймні в цьому ви маєте рацію.
Ближче до полудня Джаббар дозволив йому зняти пов’язку. З піску стриміли витесані вітрами горби чорного каменю. Ваймзу здалося, що безлюднішого місця він ще не бачив.
— Подейкують, тут колись було зелено, — мовив Джаббар. — Земля була щедро зрошена.
— А що сталося?
— Вітер змінився.
Коли сонце вже заходило, вони дійшли до ваді між іще сильніше стесаних вітром скель, які почали набувати свого первісного виду завдяки довгим тіням, що поглиблювали мілкі западини.
— Це будівлі, чи не так? — запитав Ваймз.
— Колись давним-давно тут було місто. Ти хіба не знав?
— Звідки мені знати?
— Твій народ його збудував. Його назвали Тактикус. На честь вашого воїна.
Ваймз дивився на покришені стіни та повалені колони.
— На його честь назвали місто… — сказав він ніби до себе.
Джаббар штурхнув його.
— За тобою слідкує Ахмед, — повідомив він.
— Я його ніде не бачу.
— Ясно що. Злазь. Сподіваюся, ми ще зустрінемось у твоїй версії раю.
— Так, так…
Джаббар розвернув верблюда. Той потрюхикав явно швидше, ніж ішов сюди.
Якийсь час Ваймз сидів на камені. Навкруги не було чути ані звуку, крім свисту вітрів між скель і крику якоїсь птахи вдалині.
Йому здалося, він чує стукіт свого серця.
— Біп… біп… дзинь… — бісик-органайзер звучав стривожено і непевно.
Ваймз зітхнув.
— Так? Зустріч із Ахмедом-71-годиною, та?
— Е… ні… — мовив демон. — Е… помічено хапонський флот… е…
— Кораблі пустелі, так?
— Е… біп… помилка код 746, дивергентна темпоральна нестабільність…
Ваймз потряс коробочкою.
— Ти зламався? — запитав він. — Досі озвучуєш мені чужі зустрічі, дурацька коробко!
— Е… зустрічі призначені для командора Семюела Ваймза…
— Це я!
— Котрий із вас? — запитав бісик.
— Що?
— …біп…
Більше він відмовлявся казати. Ваймз уже хотів було пожбурити його кудись далеко, але Сибіл засмутиться, коли дізнається. Він засунув його назад у кишеню і знову спробував зосередитися на краєвиді. Те, на чому він сидів, могло колись бути частиною колони. Неподалік Ваймз бачив інші її частини, а тоді зрозумів, що купа каміння була обваленою стіною. Він пішов до неї, відлунюючи кроками від скель, і зрозумів, що ходить між старих будівель чи там, де вони колись стояли. Ось руїни сходів, а ось — пеньок від колони.
Один був вищий за інші. Він підтягнувся і виявив на його пласкій поверхні дві здоровенні ступні. Тут, певно, стояла статуя. І стояла вона, мабуть, наскільки вистачає Ваймзових знань, у якійсь шляхетній позі. Тепер від неї залишилися тільки ступні, обрубані на кісточках. У них був не надто шляхетний вигляд.
Спустившись знову на землю, він побачив глибоко викарбуваний на постаменті напис, захищений із підвітряного боку. Ваймз спробував прочитати його в слабкому світлі:
«AB HOC POSSUM VIDERE DOMUM TUUM»
Ну… «domum tuum» означає «твій дім», правда?.. а «videre» означає «я бачу»…
— Тобто? — сказав він уголос. — «Я бачу звідси твій дім?» У цій сентенції мало шляхетності.
— Гадаю, тут більше про хвастощі й залякування, сер Семюел, — озвався Ахмед-71-година. — Завжди думав, що це притаманно Анк-Морпорку.
Ваймз навіть не поворушився. Голос долинав прямо з-за спини.
І то був Ахмедів голос. Але йому бракувало ноток верблюжої слини та гравію, які ще були присутні в Анк-Морпорку. Тепер він говорив, як джентльмен.
— Тут особливе відлуння, — вів далі Ахмед. — Я можу бути де завгодно. Можу просто зараз цілити в тебе з арбалета.
— Але ти з нього не вистрілиш. Надто багато ми поставили на карту.
— О, то існує злодійський кодекс честі?
— Не знаю, — відповів Ваймз. Ну що ж… пора перевірити, що мертвіше — його хватка чи він сам. — А поліцейський кодекс честі?
У сержанта Колона округлилися очі.
— Нахилитись набік? — запитав він.
— Так управляють магічними килимами, — спокійно мовив лорд Ветінарі.
— Та, але якщо я впаду?
— У нас буде більше місця, — бездушно відрізала Беті. — А якщо серйозно, ти, сержанте, і так вже ницо впав.
— Неправда, — заперечив Колон, розпростершись на весь килим і міцно вчепившись пальцями за краї. — Неприродно, коли єдине, що тебе оберігає від того, щоби захляпати все навколо — це шмат тканини.
Патрицій зиркнув униз.
— Ми не пролітаємо над водою, сержанте.