— Я розумію вашу точку зору, сер, — мовив ад’ютант, який дивився на хапонські шеренги і мав свою думку на ситуацію, що склалася.
І ось, що він думав: останні кілька років головне військо хапонської армії воювало зі всіма, з ким була охота. Його нехитрий розум підказував йому, що натепер солдати, які вижили, мали звичку залишатись живими наприкінці кожної битви. І також мали чималий досвід у протистоянні з різними ворогами. Дурні вже були мертві.
З іншого боку, нинішня анк-морпоркська армія ніколи не поставала перед ворогом, хоч досвід щоденного проживання в місті, принаймні в страшніших його районах, частково можна було зарахувати. Він поділяв думку генерала Тактикуса, що відвага, хоробрість та невгамовний людський дух — непогані якості, які все ж поступалися комбінації відваги, хоробрості, невгамовного людського духу і кількісної переваги шість до одного.
В Анк-Морпорку це звучало просто, думав він. Ми збиралися поплисти до Хапонії і захопити Аль Халі до обіду, попиваючи шербет із молодицями в Роксі. Хапонці побачили б нашу зброю і втекли.
Що ж, сьогодні вранці хапонці чудово все бачили. Однак поки що не втекли. Тільки багато зо сміху пирскали.
Ваймз закотив очі. Спрацювало… але як?
Він чув чимало добрих ораторів, і капітан Морква не був одним із них. Він затинався, губив нитку думки, повторювався і загалом все йшло шкереберть.
І все ж…
І все ж…
Він дивився на лиця, що дивились на Моркву. Серед них були д’реґи і кілька хапонців, які до них приєдналися, і Віллікінс зі своїм зріділим загоном. Вони слухали.
Це була якась магія. Він казав їм, що вони хороші хлопці, а вони ж бо знали, що це не так, але те, як він це сказав, змусило їх на якийсь час в це повірити. Ось знайшлася людина, яка вважає тебе шляхетним і гідним, і було б немислимо її розчаровувати. Ця промова була дзеркалом, що відбивало все, що люди хотіли почути. І він говорив це щиро.
І все одно чоловіки час до часу позирали на Ваймза і Ахмеда, і він бачив, як вони, кожен по-своєму, міркували: «Мабуть, це добра справа, якщо вони беруть у цьому участь». Він із соромом усвідомлював, що це була одна з переваг армії. Люди чекали від інших наказів.
— Це якийсь фокус? — запитав Ахмед.
— Ні. Він не знає таких фокусів, — озвалася Анґва. — Справді не знає. Ой-йой…
У рядах спалахнула сутичка.
Морква широким кроком попрямував туди і нахилився, загрібши у великий кулак рядового Бурка і д’реґа.
— Ви двоє, що тут відбувається?
— Він обізвав мене братом свині, сер!
— Брехун! Це ти назвав мене смердючим ганчіркоголовим!
Морква похитав головою.
— А ви ж так добре трималися, — сказав він скрушно. — В цьому справді немає потреби. Тепер я хочу, щоб ти, Гашелю, і ти, Вінсенте, потиснули один одному руки, гаразд? І перепросили один в одного, добре? Нам усім зараз нелегко, але я знаю, що глибоко в душі ви добрі хлопці…
Ваймз почув, як Ахмед буркнув: «О, оце він дарма…»
— …тому, якщо ви потиснете один одному руки, ми більше не будемо до цього повертатися.
Ваймз зиркнув на Ахмеда-71-годину. На його обличчі застиг оскал. Двоє забіяк дуже обережно торкнулися рук один одного, ніби очікували, що при потиску їх вдарить струмом.
— А тепер ти, Вінсенте, попроси вибачення в пана Гашеля…
Почулось неохоче «М’ні шкода».
— Шкода за…? — підштовхував його Морква.
— …за те, що обізвав його смердючим ганчіркоголовим…
— Чудово. Тепер ти, Гашелю, попроси пробачення в рядового Бурка.
Очі д’реґа металися в очницях, шукаючи шлях до відступу, яким би могло скористатися тіло. А тоді він здався.
— М’ні шкода…
— За…?
— М’ні шкода за те, що обізвав його братом свині…
Морква опустив двох чоловіків.
— Прекрасно! Переконаний, ви чудово поладнаєте, щойно ближче познайомитеся…
— Мені ж не привиділося, правда? — запитав Ахмед. — І не причулося? Це він щойно, як шкільний вчитель, говорив до Гашеля, який, наскільки мені відомо, одного разу так сильно зацідив чолов’язі в носа, що той опинився в нього в вусі?
— Ти все правильно почув, — запевнила його Анґва. — А тепер дивись на них.
Коли решта чоловіків знову перевели погляди на Моркву, задираки глянули один на одного, як ті нещасні, які щойно пройшли хрещення полум’яним соромом.