Вони сіли.
— Насамперед, — почав лорд Ветінарі, — я щойно зробив начерк оголошення для міських оповісників. Новини хороші.
— То війна вже офіційно закінчилась? — запитав Морква.
— Війна, капітане, ніколи і не починалася. Це було… непорозуміння.
— Ніколи не починалась? — мовив Ваймз. — Загинули люди!
— Власне, — підтвердив Ветінарі. — А це означає — чи не так — що нам слід якомога більше прислухатися одне до одного?
— А що з Принцом?
— О, переконаний, Ваймзе, ми з ним можемо домовитися.
— Я так не думаю!
— З Принцом Куфурою? Я думав, він вам подобається.
— Що? А що сталося з іншим принцом?
— Він, схоже, подався з довгим візитом у далекі краї, — мовив Патрицій. — З певним прискоренням.
— Маєте на увазі візит, коли у вас навіть немає часу спакувати речі?
— Саме так. Схоже, він розчарував своїх людей.
— А ми знаємо, в яку саме країну він подався? — запитав Ваймз.
— Хапоністан, здається — перепрошую, я сказав щось смішне?
— О ні. Ні. Просто мені майнула одна думка, от і все.
Ветінарі відкинувся в кріслі.
— І вкотре мир встелив усе ідилічною ковдрою.
— Втім, не думаю, що хапонці дуже з того раді.
— Така природа людей — накидатися на своїх лідерів, коли від них відвернулась удача, — додав Ветінарі з незмінним виразом обличчя. — О, проблеми без сумніву будуть. Нам лише доведеться… їх обговорити. Принц Куфура дуже приємний чоловік. Такий, як більшість його попередників. Плящина вина, буханець хліба і дюжина-друга урочистих і хвалебних звернень, і його вже не так хвилюватиме політика.
— Вони не менш кмітливі за нас, — сказав Ваймз.
— Тоді нам необхідно не відставати від них, — сказав Ветінарі.
— Щось на кшталт мозкових перегонів, — мовив Ваймз.
— Що куди краще за перегони озброєнь. І дешевше, — мовив Патрицій, — він листав документи, які лежали перед ним на столі. — Отож, що у нас тут — ага. Що в нас із трафіком?
— Трафіком? — мозок Ваймза спробував зробити різкий розворот.
— Так. Наші старовинні вулички останнім часом страшенно переповнені. Я чув, на Королівському тракті живе візник, який обзавівся господарством і сім’єю, поки стояв у черзі. А відповідальність за чистоту вулиць насправді віддавна лежить на плечах Варти.
— Можливо, сер, але нині…
— Тож ви, Ваймзе, створите відділок, який регулюватиме ці питання. Вирішуватиме проблеми. Поцуплені вози і так далі. І стежитиме за тим, щоби головні перехрестя були без корків. І, можливо, штрафуватиме візників, які надто довго стоять на дорозі і перешкоджають руху. І так далі. Сержант Колон разом із капралом Ноббсом, думаю, ідеально підходять для цієї роботи, що, я підозрюю, легко може бути самофінансованою. Що ви про це думаєте?
«Шанс бути «самофінансованими» і не пристреленими, — подумав Ваймз. — Вони подумають, що вмерли і потрапили в рай».
— Це ви так хочете їх винагородити, сер?
— Скажімо так, Ваймзе, якщо людина не в своїй тарілці, треба знайти для неї підхожу.
— Думаю, з цим не виникне проблем, сер. Звісно, це означає, що мені доведеться когось підвищити…
— Переконаний, що можу доручити деталі вам. Звісно, їм двом також належить невеличка надбавка. Скажімо, десять доларів. О, іще одне, Ваймзе. Я особливо радий, що леді Сибіл зараз усе сама почує. Я вирішив змінити назву вашої посади.
— Невже?
— «Командор» доволі важко вимовляється. Тож мені нагадали, що слово, яке першочергово означало «командор», було «дукс»[30].
— Дукс Ваймз? — він почув, як охнула Сибіл.
Ваймз розумів, що довкола нього запала вичікувальна тиша, як між запаленням ґнота і вибухом. Він знову й знову прокручував це слово в умі.
— Герцог? — перепитав він. — О, ні… Сибіл, можеш зачекати за дверима?
— Чому, Семе?
— Мені потрібно особисто обговорити це з його світлістю.
— Тобто зчинити сварку?
— Дискусію.
Леді Сибіл зітхнула.
— Ох, ну гаразд. Слово за тобою, Семе. Ти це знаєш.
— Виникли ще… попутні питання, — сказав лорд Ветінарі, коли за нею зачинилися двері.
— Ні!
— Можливо, вам слід їх заслухати.
— Ні! Ви вже раніше так зі мною чинили! Ми організували Варту, нам майже вдалося набрати необхідну кількість особового складу, фонд вдовиць і сиріт так розрісся, що чоловіки вже в чергу стають, щоб нести варту в небезпечних районах, а мішень для гри в дартс, яку ми нещодавно отримали, як новесенька! Нам нічого не треба!
30
В Римській імперії — звання військового вождя. Від нього пішли англійське