— Так тримати. Я так розумію, він чинив спротив.
Ваймз нічого не тямив. Принц задумливо постукав себе пальцем по щелепі. Ваймзова рука і собі злетіла до підборіддя, намацавши там клаптик серветки.
— А… ем… так…
— Командор Ваймз завжди ловить свого злочинця, — мовив Принц.
— Ну, я би не сказав…
— Я чув, вас кличуть Ветінарським тер’єром, — вів далі Принц. — Який завжди женеться по гарячих слідах і має залізну хватку.
Ваймз втупився у спокійні, тямущі очі.
— Гадаю, всі ми зрештою чиїсь пси, — сказав він ледь чутно.
— Насправді, мені пощастило, що я на вас натрапив, командоре.
— Чому?
— Я якраз міркував над значенням слова, яке мені крикнули, коли ми сюди спускалися. Може розтлумачите мені?
— Ем… якщо я…
— Гадаю, це було щось… дайте-но подумати… а, так… рушничок.
Принц прикипів поглядом до Ваймзового обличчя.
Ваймз усвідомлював, що стрімкий потік його власних думок біг із ним наввипередки і вже, начебто, все за нього вирішив. Пояснимо пізніше, казали вони. Ти надто варений, щоб слухати пояснення. А з цим чоловіком зараз краще бути чесним…
— Це… стосується вашого головного убору, — сказав він.
— А. Це такий жарт?
Звісно, він знає, думав Ваймз. І він знає, що я знаю…
— Ні. Це образа, — сказав він врешті-решт.
— Дійсно? Ми, звісно, не можемо нести відповідальність за всякі нісенітниці, які верзуть ідіоти, командоре, — принц сліпуче всміхнувся. — Між іншим, мушу вас похвалити.
— Даруйте?
— За вашу широту знань. Сьогодні вранці я те саме спитав десь із десяток людей. І знаєте що? Ніхто не знав значення цього слова. І всі заходилися кашлем.
Запала дипломатична мовчанка, але хтось порушив її придушеним смішком.
Ваймз перевів погляд на іншого чоловіка, якого ніхто не представив. Він був нижчим і худішим за принца, а під його чорним головним убором ховалося найзахаращеніше обличчя, яке коли-небудь бачив Ваймз. Павутина шрамів обрамлювала його ніс, схожий на орлиний дзьоб. У нього були борода і вуса, але шрами так вплинули на ріст волосся, що воно стирчало дивними пучками в різні боки і під дивним кутом. У чоловіка був такий вигляд, ніби він впав лицем на їжака. Він був невизначеного віку. Деякі шрами, схоже, були ще свіжі. Загалом у чоловіка було таке обличчя, за яке кожен поліцейський зразу ж би його заарештував. Бо не може бути, щоб таке лице не було ні в чому винне.
Він прочитав це на обличчі Ваймза і вишкірився. Ваймз ніколи не бачив стільки золота в одному роті. Він ніколи не бачив стільки золота в одному місці.
Ваймз зрозумів, що замість того, щоб завести ввічливу дипломатичну розмову, він безпардонно витріщається.
— То, — почав він, — у нас буде непорозуміння через цей Лешп, чи як?
Принц зневажливо стенув плечима.
— Пф-ф, — він фиркнув, — кілька квадратних миль безлюдної родючої землі з чудовим місцем для причалювання і незрівнянним стратегічним розташуванням? Наскільки ж непослідовно було б воювати за це цивілізованим людям? — і знову Ваймз відчув на собі погляд, який його читав. Ну і чорт з ним. Він сказав:
— Пробачте, дипломатія не моя сильна сорона. Ви це зараз щиро сказали?
Почувся ще один придушений смішок. Ваймз повернувся і знову глянув на бородате обличчя зі зловісним вискалом. Від нього несло, ні, тхнуло гвоздикою.
Змилуйтеся, він жує ті смердючі зубчики…
— А, — похопився Принц, — ви ще не знайомі з Ахмедом-71-годиною?
Ахмед знову вишкірився і вклонився.
— Ефенді, — сказав він голосом, який нагадував шурхіт всипаної гравієм доріжки.
І на цьому, схоже, все. Не «Знайомтеся, це Ахмед-71-година, мій аташе з питань культури» чи «Ахмед-71-година, мій сердюк» чи навіть «Ахмед-71-година, ходяча комора і вбивця молі». Вочевидь, тепер була черга Ваймза.
— Таке… ем… таке незвичне ім’я, — сказав він.
— Зовсім ні, — м’яко мовив Принц. — Ахмед — дуже розповсюджене ім’я в моїй країні.
Він знову нахилився до нього. Ваймз відчув, що це була прелюдія перед конфіденційною розмовою. — А ця вродлива пані, яку я щойно вгледів, бува, не ваша перша дружина?
— Ем… і єдина, — мовив Ваймз. — У нас трохи…
— Можна вам запропонувати за неї двадцять верблюдів?
Ваймз знову якусь мить дивився в чорні очі, тоді перевів погляд на 24-каратну усмішку Ахмеда-71-години і мовив: