Зате ґорґульї добре вартували і мали гарну пам’ять, а ще були дуже-дуже терпеливі.
Ваймз відчинив вікно. Рухаючись ривками, Ринва увіпхнувся всередину, а тоді хутко забрався на краєчок Ваймзового стола, зручно там умостившись.
Анґва з Морквою витріщалися на стрілу, яку її ґорґулья тримав у руці.
— О, так тримати, — похвалив його Ваймз тим самим рівним голосом. — Де ти її надибав, Ринво?
Ринва пролопотів вервечку гортанних звуків, притаманних лише тим, у кого замість рота — круглий отвір.
— У стіні на третьому поверсі крамнички на площі Розбитих місяців, — переклав Морква.
— ’ешк, — додав Ринва.
— Це менше половини відстані до площі Сатор, сер.
— Ясно, — мовив Ваймз. — Якийсь куцепердик намагається натягнути тятиву важезного лука, і стріла летить бозна-куди… Дуже тобі дякую, Ринво. Очікуй на тижні ще голуба.
— ’нкорр, — подякував Ринва і видряпався назад через вікно.
— Дозвольте, сер? — запитала Анґва. Вона взяла у Ваймза стрілу і, заплющивши очі, обережно її понюхала.
— О, так… Оссі, — мовила вона. — Стріла аж пропахла ним…
— Дякую, капрале. Що і треба було довести.
Морква взяв стрілу в перевертня і критично її оглянув.
— Гм. Пір’я павича і металевий наконечник. Таке купують аматори, бо вірять, що станеться диво, і вони почнуть краще стріляти. Яскрава цяцька.
— Так, — мовив Ваймз. — Моркво, Анґво… я доручаю цю справу вам.
— Сер, але я не розумію, — мовив Морква. — Я спантеличений. Здається, ви казали, що розслідуванням займаються Фред із Ноббі?
— Так, — підтвердив Ваймз.
— Але ж…
— Сержант Колон і капрал Ноббс розслідують, чому покійний Оссі намагався вбити Принца. І знаєте, що? Вони знайдуть безліч зачіпок. Я це просто знаю. Нутром чую.
— Але ж ми знаємо, що він не міг… — почав було Морква.
— Правда, весело? — урвав його Ваймз. — Не хочу, щоб ви заважали Фреду. Просто… розпитуйте людей. Запитайте в Це-Я-Зробив Дункана чи Сідні Кособокого, ті завжди тримають вухо гостро. Чи в Порадниць або Лілі Добропори. Чи в пана Повзуна, давненько його не було видно, але…
— Він помер, сер, — повідомив Морква.
— Що, Смердючий Повзун? Коли?
— Минулого місяця, сер. На нього впав ліжковий каркас. Нагла смерть, сер.
— Ніхто мені не сказав.
— Вам було не до цього, сер. Але ви докинули трохи грошей у конверт, з яким носився Фред, сер. Десять доларів, що, відмітив Фред, було дуже щедро.
Ваймз зітхнув. Точно, конверти. Останнім часом Фред тільки те й робив, що розгулював з конвертами. То хтось помер, то якийсь товариш із Варти втрапив у халепу, чи проводили лотерею, чи знову забракло грошей на чай, чи ще якесь заплутане пояснення… Тож Ваймз без питань здавав гроші. Найпростіший спосіб.
Старий Смердючий Повзун…
— Вам слід було про це сказати, — дорікнув він.
— Ви тяжко працювали, сер.
— Може, маєте ще якісь вуличні новини, про які я не знаю, капітане?
— Наче не пригадую, сер.
— Гаразд. Що ж… дивіться, в який бік дме вітер. Дуже уважно. І нікому не довіряйте.
У Моркви був схвильований вигляд.
— Ем… я ж можу довіряти Анґві, правда? — запитав він.
— Ну, звісно, ви…
— І вам, імовірно.
— Мені — так, вочевидь. Це навіть не обго…
— Капралу Малодупко? Вона може бути дуже корисною…
— Смішинці, так, звісно, можете довіряти…
— Сержанту Щебеню? Я завжди вважав, що йому можна довір…
— Щебінь, так, він…
— Ноббі? А йому я…
— Моркво, здається, він не те мав на увазі, — мовила Анґва, смикаючи його за руку.
Морква занепав духом.
— Мені ніколи не імпонували… ну, знаєте, всякі непорядні витівки, — пробубнів він.
— Жодних доповідей, — мовив Ваймз, вдячний за це маленьке помилування. — Це… неофіційне завдання. Але офіційно неофіційне, якщо ви розумієте, про що я.
Анґва кивнула. Морква і далі сидів як у воду опущений.
Вона перевертень, думав Ваймз, звісно, вона розуміє. Але і від людини, яка, формально, є ґномом, очікується, що вона має уявлення про хитрощі.
— Просто… слухайте, про що говорять на вулицях, — мовив Ваймз. — Вулицям усе відомо. Поговоріть зі… Сліпим Г’ю…