— Так! Ми зацікавлені в болоті, що хлюпотить за ось цим парканом! О! Чуєте, там співають жаби?
— У тій баюрі багато, просто дуже багато великих, огидних, бородавчастих жаб!
— Це звучить так мило — баюра, жаби! Супер! Нам підходить! Нам просто необхідно багато жаб. У них — наш основний бізнес! А також ми торгуємо хірономусами!
— Ким?
— Хірономуси — комарині личинки. Такі собі водяні червоні хробачки, корм для акваріумних рибок.
— Я так і подумала!
— То ви готові покликати нас у місто?
— Якщо обіцяєте зруйнувати це озеро та перетворити його на справдешню баюру й калабаню! Без чистої води, без риби, без жаб і без людей!
— Буде саме так!
— Тоді ця територія ваша! Ми кличемо вас до Львова!
— Це великий плюс для мого наро… для моєї компанії! А де ваша сестра Анна?
— Прихворіла. Пам’ятайте, ви обіцяли проковтнути всіх, хто заважатиме нам знищити це кляте озеро!
— Саме так, ми їх з’їмо!
— Коли почнете?
— Завтра!
— Думаю, наш і ваш бізнес тільки виграють від такої співпраці!
Захланська сіла у свою рожеву машинерію та поїхала. Квадратний чоловік перебіг Кленову вулицю та зник за рогом будинку. Дзвінка і Дмитрик кинулися за ним, а коли поминули кут, побачили, як кришка каналізаційного люку стає на своє місце.
Розділ 10
Болотяники
— Тиціане, на вулиці чоловік у плащі з жаб’ячих шкур залишає сліди, як жаба! — затараторила Джмеленя, щойно побачила водяникову голову над водою.
— І я про це! Болотяник! — докинула Ольма, з’явившись поряд із Тиціаном.
— Що ж робити? Він не міг просто так прийти! Його мусив хтось покликати! Інакше болотяник ніколи не зможе покинути свого болота! — Тиціан переводив збентежений погляд з Дзвінки на Дмитрика, з Дмитрика на Ольму, з Ольми назад на Дзвінку.
— У-у-у-у, то ви вже знаєте про нього? — розчаровано протягнув Дмитрик. — А чому його називають болотяником?
— Бо він болотяних і є! Так само, як я водяник, а Ольма — русалка!
— Якщо болотяних уже був тут, то він повернеться!
— Звісно, повернеться! Надія Захланська покликала сюди не тільки його, а й усю його компанію, — розказав хлопчик.
— Це кінець! Проти зграї болотяників ми нічого не вдіємо! — Тиціанів голос затремтів. — Цікаво, як вони пробиратимуться до мого озера?
— Та через каналізацію! Більшість водяників ходить по каналізації, бо там вогко і сонце не палить! — відказала Ольма. — Так само, як і ми з тобою.
— А чому слід боятися болотяників? — запитала Дзвінка.
— Тому що болотяники, прийшовши сюди, переб’ють усіх моїх жаб і ропух собі на шуби, зроблять комарину ферму й перетворять озеро на болото! Треба негайно вирушати назустріч жабунам! Може, нам вдасться їх зупинити!
— Ми з вами! — вигукнули діти.
— Ні! Ви чекатимете над люком біля вулиці Кленової. А ми підемо їм назустріч по каналізації. Не можна їх пустити до озера!
По дорозі діти забігли в бібліотеку та взяли книжку Богодива Сварожича. Прийшовши до люка, вони сіли на вузеньку дерев’яну лавочку та заходилися читати.
«Болотяники, або їх ще називають очеретяниками, очеретниками чи жабунами, — це духи боліт, схожі на велетенських жаб. Ходять на двох ногах, мають повні пащі гострих зубів і риб’ячий плавник на тім’ї. На потилиці та спині болотяника росте оранжевий мох. Носять плащ із жаб’ячих шкурок. Переважно ці духи є дуже лихими. Вони заманюють у трясовину людей і худобу. Роблять баюри на дорогах, у яких їм зручно виминати жаб’ячі шкури. На своїх болотах мають комарині ферми. Знущаються з перехожих п’яниць і легковірів: заводять їх до себе в болото, показують їм чудові кімнати, де грають музиканти, пригощають їх вишуканими напоями і стравами, дарують цінні подарунки. А коли мара спадає, люди бачать, що сидять у багнюці, п’ють затхлу воду, їдять пуголовків, а в кишені в них — камінці й кізяки. Не завжди роблять зло, інколи можуть попередити людину, щоб до них не підходила, бо глибоко та в’язко. У тумані люблять грати на очеретяних сопілках. Збирають заховані у воді скарби. Не люблять запахів полину, любистку і м’яти. Бояться молитов і свяченої води».
Нема сумнівів, що під плащем до землі й великим капелюхом ховався жабун. А оранжевий шалик — то мох на спині. Жаб’ячі сліди залишав саме болотяник. І наслав мару на Захланську, тому вона й сприйняла бадилля за квіти. Що буде далі? Якщо болотяники захоплять Канікульне озеро, багнюка буде в цілому районі, а згодом і в цілому Львові.