Двоокис вуглецю, або ж вуглекислий газ, відіграє тут дуже важливу роль. З XVIII століття двоокису вуглецю в атмосфері все більшає, отож атмосфера втримує дедалі більше тепла й усе сильніше нагріває Землю. Вуглекислий газ утворюється здебільшого від спалювання викопного палива, як-от вугілля, нафти й природного газу, що їх використовують для опалення, промислових потреб, вироблення електрики, а також як паливо для автомобілів і потягів. До парникових газів також належить метан, який утворюється, наприклад, на сміттєзвалищах, де гниє сміття, або у посліді тварин. Двоокис вуглецю вивільняється в атмосферу, коли рубають дерева й ті гниють на землі.
У середині XIX століття вчені почали активно користуватися термометрами й іншими вимірювальними інструментами. Тоді встановили, що середня температура поверхні Землі (всюди: на суходолі, в океанах і так далі) зросла приблизно на 1° Цельсія. Градус Цельсія — це одиниця вимірювання температури за шкалою Цельсія, або ж за так званою стоградусною шкалою, якою користується більшість країн у світі За нуль градусів у шкалі Цельсія взято точку замерзання води, а за 100 градусів — точку закипання води. Тому 1° Цельсія здається дрібничкою порівняно зі щоденними чи сезонними змінами температури. Втім, начебто незначні зміни середньої температури у градусах Цельсія дуже сильно впливають на клімат.
Відколи люди майже 250 років тому почали спалювати викопне паливо, кількість вуглекислого газу в атмосфері зросла більш як на 40 відсотків. Особливо швидко це почало відбуватися після Другої світової війни, коли у всьому світі стрімко розвивалася промисловість і змінився спосіб життя — люди почали використовувати для своїх потреб yce більше й більше викопного палива. Вуглекислий газ може залишатися в атмосфері сотні років, тому рік за роком його концентрація тільки зростатиме. Якщо ми продовжуватимемо в такому ж темпі, у другій половині цього століття його рівень стане удвічі, а то й утричі більшим, ніж до промислової революції.
Якщо до середини XXI століття двоокису вуглецю в атмосфері все більшатиме й більшатиме, на час, коли дітям, які цьогоріч пішли до першого класу, виповниться сорок років, температура поверхні Землі буде на 5° Цельсія вища, ніж до епохи індустріалізації. Такого Земля не бачила десятки мільйонів років! Точно невідомо, якою буде температура, але ризик, що вона підніметься аж настільки — цілком реальний. Не забувай, що люди живуть на планеті якихось 200 000 років. Важко уявити, якою стане Земля, якщо температура й далі зростатиме до кінця цього століття...
Кліматичні зміни мають і деякі позитивні наслідки: наприклад, у певних регіонах тепер не так часто буває небезпечно холодна погода. Однак багато людей опиняються під ризиком. Жителям бідних країн важче дати собі раду, коли рівень моря зростає або все частіше стаються стихійні лиха, як от урагани чи посухи. Упродовж наступного століття через постійні повені чи посухи у багатьох регіонах стане важко жити. Деякі місця будуть непридатними для життя: зануряться під воду, якщо рівень моря зросте (наприклад, острови), або, навпаки, перетворяться на пустелі. Багатьом людям, може навіть сотням мільйонів людей, які мешкатимуть у регіонах, що постраждають найбільше, доведеться перебиратися куди-інде. У деяких частинах світу це вже відбувається: люди змушені покидати свої оселі, тому що більше не можуть вирощувати пшеницю чи доглядати за худобою.
Від кліматичних змін страждають також рослини і тварини. Через глобальне потепління деякі біологічні види мігрують на північ або на південь. Інші опинилися під загрозою вимирання. Є ризик, що через ці зміни люди збідніють, а їхні доходи й очікувана тривалість життя — які зросли за останнє століття у всьому світі — упадуть.
Клімат відносно повільно реагує на зміну кількості двоокису вуглецю та інших парникових газів в атмосфері. А це означає, що через діяльність людства в минулому клімат змінюватиметься ще 20-30 років, а отже, треба подбати про те, аби люди га їхні будинки й компанії були стійкі до наслідків — тобто адаптувалися до зміни клімату.
З іншого боку, кліматичні зміни мають дедалі загрозливіші наслідки, тому, щоб уникнути найгіршого, ми мусимо скоротити, а з часом узагалі зупинити викиди двоокису вуглецю та інших парникових газів в атмосферу. Тобто пом’якшити наслідки кліматичних змін. І це завдання складніше, адже від спалення викопного палива утворюється 80 відсотків енергії у світі.
Проте ми маємо багато альтернатив: можемо, наприклад, виробляти енергію з відновлювальних джерел, як-от використовувати енергію вітру чи Сонця. Автомобілі й потяги теж можуть споживати електрику з відновлювальних джерел енергії. Уряди країн в усьому світі зроблять дуже важливий крок, якщо дотримуватимуться міжнародної угоди, укладеної в Парижі 2015 року, яка вимагає скоротити обсяг щорічних викидів парникових газів, щоб глобальне потепління не перевищило позначки 2° Цельсія. Компанії теж можуть знайти способи, як менше забруднювати довкілля й продукувати менше відходів.
А ми можемо будувати кращі міста, де люди менше часу марнуватимуть у заторах, частіше користуватимуться громадським транспортом, продуктивно працюватимуть і вестимуть здоровий спосіб життя. Ці заходи допоможуть суттєво скоротити викиди парникових газів і не забруднювати повітря.
Потрібно багато чого зробити, але ми знаємо, що можемо з цим упоратися, водночас поліпшивши рівень життя в усьому світі й поборовши бідність. Зміна клімату — нагальна проблема, але рішень є чимало і вони дуже цікаві: наприклад, шукати новітні способи виробляти й використовувати енергію. Великі й малі міста можуть стати набагато привабливіші. Ліси й луги — набагато життєздатніші. А екосистеми на суходолі і в океані, від яких ми залежимо, — набагато сильніші. Від цього виграють усі, а особливо ті люди, які живуть бідніше за інших.
Може, одного дня ти теж долучишся до когорти науковців та екологів, які працюватимуть разом із колегами з різних куточків планети над тим, щоб цей світ став кращим для майбутніх поколінь — кращим для кожного з нас.
Нік
Якою буде їжа в майбутньому
Є багато прогнозів стосовно того, який вигляд матиме їжа в майбутньому Варіантів чимало — від «їстівного повітря» до «обіду в таблетці». Новітні штучно створені харчові продукти вже давно стали звичним явищем для харчових футуристів і, звісно, для учасників перших космічних місій. Якби Джордж побував на борту космічного корабля у 1960-х роках, на сніданок він би їв пюре з тюбика — такого, як для зубної пасти, обідав би «стравами» в кубиках, а ввечері висипав би собі з пакетика сублімовану Вечерю. Звучить не дуже смачно!
Утім, якщо раніше дієтологи захоплювалися вітамінами й ідеями про «обід у таблетці», то тепер їх найбільше цікавлять натуральні продукти. Ось, наприклад, звичайнісіньке яблуко. Яблука, як і решта фруктів та овочів, містять складну суміш із тисяч елементів, які не дають клітинам руйнуватися. Яблука — якщо їх їсти повністю, як цілий фрукт — захистять нас від хронічних хвороб, наприклад, від раку й серцевих захворювань.
Науковці намагалися «витягнути» з фруктів так звані активні складники — вітамін С з яблука, вітамін Е зі шпинату й інших зелених листових овочів, бета-каротин з овочів помаранчевого кольору, наприклад, з моркви. Але виявилося, що вживання цих окремих складників у формі таблеток нічого не дає, а часом навпаки — загострює хронічне захворювання. Щоб отримати якнайбільшу користь, треба з’їсти цілий фрукт.
Якби Джордж опинився в їдальні космічного корабля чи на борту космічної станції в наш час, він побачив би там продукти, дуже схожі на ті, що лежали б у нього на кухні на Землі. Трохи картопляного пюре, жменька горіхів, кілька штучок броколі і яблуко — що скажеш? Смачно?
А тепер уявімо собі, як виглядатиме їжа в майбутньому. Спочатку поміркуймо, з яких причин ми їмо те, що їмо, і як те, що ми їмо, впливає на наше здоров’я і на нашу планету (а також на інші планети, де колись, можливо, житиме людство)?