Власна думка — це добре, але сама по собі вона нічого не міняє. Якщо ти хочеш змінити щось важливе, треба знайти того, хто може ухвалити потрібне рішення. Хочеш заборонити пластикові торбинки — хм, хто відповідає за приняття нових законів? А може, хочеш, щоб у твоєму районі облаштували баскетбольний майданчик, — хто відповідає за фінансування таких проектів? Не забувай, що політики слухають не тільки тебе, до них звертається багато людей, кожен зі своїми проблемами та ідеями. А часу й грошей на все не вистачить, тому ухвалити правильне рішення не так просто.
Політики мусять мати підтримку, інакше не пройдуть до міської ради чи до парламенту. Так само й ти мусиш довести, ще твоя ідея буде дієва й популярна. Приєднайся до організації, яка вже працює над проблемами, що тебе хвилюють. Подай петицію — збери підписи людей, які підтриміують твою ідею. Напиши статтю в місцеву газету. А найголовніше — знайди людей та організації, які вірять у те, у що віриш ти, і мають таку саму мету.
У минулому політика була в руках групки людей, які вирішували, що найкраще для всіх. У майбутньому, як на мене, найліпше працюватиме підхід під назвою плюралізм, який зміцнить політику й демократію. Йдеться про те, що до політичних рішень буде залучено багато людей, що політики прислухатимуться до різних поглядів і заохочуватимуть усіх цікавитися рішеннями, які стосуються їхнього міста, країни й планети.
Перший крок до плюралізму — залучити якомога більше людей. І тебе теж. Почни стежити за політичними подіями, визнач, у що ти віриш і що, на твою думку, варто змінити. Досягнувши повноліття, ти отримаєш право голосувати на виборах. Може, почнеш активно підтримувати питання, які тобі небайдужі, а одного дня станеш політиком чи політикинею і самотужки ухвалюватимеш важливі рішення.
Незалежно від того, наскільки активним чи активною ти будеш, ти матимеш таке ж право на власну думку, як і всі решта. А ще — право на те, щоб твій голос почули.
Ось чому майбутнє політики — це ти.
Енді
Міста майбутнього
Коли просиш людей описати, як, на їхню думку, виглядає місто майбутнього, більшість уже має певний образ у голові. Моє уявлення склалося після того, як я переглянула мультик «Джетсони», який уперше показали 1962 року. Надворі 2062 рік Родина Джетсонів живе в дуже високому будинку, всі пересуваються на летючих автівках, містер Джетсон працює тільки дві години на тиждень, а собака не гуляє на вулиці, а бігає на біговій доріжці... Дещо з того, що показали в цьому мультику, уже збулося: герої спілкувалися через телевізор (тепер маємо відеоконференцзв’язок) і читали газети теж на екрані телевізора (прототип сучасних планшетів та електронних книжок).
Хай там як виглядатимуть міста 2062 чи 2081 року, уже тепер вони невпинно розвиваються Для того щоб у майбутньому ці міста були комфортні для життя, а не такі похмурі, як Едемополіс, в якому опинився Джордж, треба вже зараз подолати певні виклики.
Міста, які стали домівкою для більшості людей на світі, у сучасному вигляді постали менш ніж 200 років тому. Перші з них виникли ще 5000 років тому, однак до 1800 року там мешкало заледве два відсотки людей на планеті. Люди почали масово перебиратися до міст після промислової революції, яка змінила те, як ми виробляємо речі й виготовляємо харчі Через 200 років, на початку XX століття, у містах уже мешкало понад 50 відсотків світового населення. Згідно з прогнозами, до 2030 року 67 відсотків населення світу й близько 80 відсотків жителів найрозвиненіших держав мешкатимуть у містах!
Отож, якщо більшість із нас мешкатиме в містах майбутнього, треба подбати про те, щоб усім було там по-справжньому приємно й зручно. Як це зробити? Тут, як і в багатьох інших сферах, велику роль відіграють технології Щоб створити місто, яке хотітиметься називати своїм домом, доведеться попрацювати над багатьма елементами.
У минулому, коли в містах більшало людей, ставав вищим рівень забруднення, з’являлися затори на дорогах, бракувало житла й доступу до різних послуг. У майбутньому містобудівники повинні поміркувати над тим, як розв’язати ці проблеми, щоб ми справді отримували задоволення від життя в місті, а не терпіли його тільки тому, що маємо там роботу.
Де ми житимемо, працюватимемо й навчатимемося у містах майбутнього? Як воно все буде? Чи будуть у нас роботи-консьєржі? Чи муситимемо ми працювати — чи, може, усю роботу виконуватимуть роботи?
З часів промислової революції багато дій, які раніше виконували люди, стали механізовані. Навряд чи це зміниться в майбутньому. Однак потреба в людях, які розроблятимуть машини й роботів, нікуди не зникне А багато що машинам просто не під силу: вони не можуть писати книжки чи творити мистецтво, придумувати дизайн будівель чи розробляти комп’ютерні ігри. Ці сфери й далі потребуватимуть людей та їхніх ідей. Може, у майбутньому ми працюватимемо менше годин на тиждень, але в такому разі зможемо більше часу бути з родиною, допомагати громаді чи просто розважатися.
Незалежно від того, чим ми займатимемося, нам усе одно буде потрібне місце, де можна працювати. Технології невпинно розвиваються, і багато що можна робити на відстані — треба тільки доступ до інтернету; однак багато людей люблять працювати в офісі чи в інших місцях, де можна з кимось взаємодіяти. Тому будівлі, куди можна прийти, поспілкуватися й обмінятися ідеями, далі будуть потрібні. У всьому світі будують усе більше й більше хмародерів, тому навряд чи міські краєвиди кардинально зміняться. Однак ці місця проектуватимуть так, щоб там було приємно працювати. Люди щораз частіше вимагають, аби у вежах-офісниках переважав відкритий простір. Тому навіть якщо краєвиди надто не зміняться, завдяки терасам, садам на даху й «зеленим стінам із рослин» вони точно позеленішають.
У різних містах дотримуються різних підходів до житла: в одних — багато приватних котеджів, в інших — багатоквартирних будинків. Міста стають усе густонаселеніші, а житло «ущільнюється», тобто на тій самій площі живе більше й більше людей. Містобудівники муситимуть задуматися над тим, як споруджувати додаткове житло так, щоб те було доступне для людей і задовольняло потреби населення, якого стає все більше.
Навіть якщо зовні наші будинки виглядатимуть так само, як тепер, технології, мабуть, змінять їхнє внутрішнє наповнення. Сучасні гаджети далі розвиватимуться й полегшуватимуть нам життя: розумні пристрої сповіщатимуть, скільки енергії ми використовуємо, і радитимуть, як споживати менше; інші штукенції самі вмикатимуть музику чи випускатимуть надвір кота. А віртуальна асистентка Алекса, яку розробили 2017 року, перетвориться на повноцінну помічницю, яка перебере на себе багато домашніх обов’язків, точнісінько як у мультику про Джетсонів.
Школи теж виграють від технологічних змін. Чи вони й далі функціонуватимуть як окремі будівлі? З тих самих причин, з яких люди ходять до офісів, хоч могли б працювати з дому, діти майбутнього, напевно, далі ходитимуть до школи, а вчитимуть їх, як і тепер, люди, а не роботи. Однак технології віртуальної та доповненої реальності дадуть дітям змогу «побувати» у тропічному лісі, у гущі Французької революції або в Римській імперії.
Отож ми вже знаємо, як у майбутньому виглядатимуть школи, домівки й місця праці. Що ще треба взяти до уваги, щоб у наших містах було приємно жити? Найбільші проблеми, з якими стикаються міста, мабуть, нікуди не зникнуть. Я маю на увазі транспорт і довкілля.
Міста розростатимуться, там житиме щораз більше людей, а отже, їздити автомобілями стане важче. Щоб люди якомога менше часу нудьгували в заторах, потрібен надійний і зручний громадський транспорт. Містобудівники повинні подумати, що краще: запустити більше потягів метро чи запропонувати альтернативні транспортні рішення? Автівок без водія буде все більше, але чи стане завдяки їм менше заторів? Треба придумати, як ефективно користуватися машинами без водія, інакше на дороги виїде ще більше автомобілів.