РОЗДІЛ ДРУГИЙ
Коли літак кружляв над Вашингтоном перед поворотом на південь, Нік помітив, що сніг трохи ліг. Клапки блакитного неба виглядали з-за хмар, і коли літак набирав висоту, його вікно висвітлилося сонячним світлом. Він влаштувався на своєму місці, і коли лампочка «Не палити» згасла, він закурив одну зі своїх цигарок.
Деякі речі здавалися дивними у дезертирстві професора Лу. По-перше, чому професор не взяв із собою сім'ю? Якщо Чи Корни пропонували йому найкраще життя, здавалося логічним, що він хотів би, щоб його дружина та син поділилися нею з ним. Якщо, звісно, дружина стала причиною його втечі.
Ще одна загадкова річ полягала в тому, звідки Чи Корни дізналися, що професор працював над цим поєднанням шкіри. НАСА мала сувору систему безпеки. Усіх, хто на них працював, ретельно перевіряли. Тим не менш, Чи Корни знали про з'єднання і переконали професора Лу удосконалити його для них. Як? Що вони могли запропонувати йому, чого не змогли порівняти американці?
Нік мав намір знайти відповіді. Він також мав намір повернути професора. Якщо ЦРУ відправить свого агента вбити цю людину, це означатиме, що Нік зазнав невдачі - а Нік не мав наміру програти.
Нік раніше мав справу з перебіжчиками. Він виявив, що вони дезертували через жадібність, або тікали від чогось, або вони бігли до чогось. У випадку професора Лу могло бути кілька причин. Номер один, звісно, гроші. Можливо, Чи Корни пообіцяли йому одноразову угоду за комплекс. Звичайно, НАСА не було найбільш високооплачуваною організацією. І кожен завжди може використати зайву подряпину.
Потім були сімейні негаразди. Нік припустив, що кожен одружений чоловік у той чи інший час мав проблеми зі шлюбом. Може, його дружина спала з коханцем. Може, у Чи Корнів був для нього хтось кращий. Можливо, йому просто не подобався його шлюб, і це виглядало як найпростіший вихід. Для нього були важливими дві речі - його сім'я та його робота. Якщо він відчував, що його сім'я розпадається, це могло бути достатньо, щоб відправити його. Якщо ні, то це його робота. Як учений, він, мабуть, вимагав певної свободи у своїй роботі. Можливо, Chi Corns пропонували необмежену свободу, необмежені можливості. Це було б стимулом для будь-якого вченого.
Чим більше Кіллмайстер думав про це, тим більше відкривалося можливостей. Відносини чоловіка зі своїм сином; прострочені рахунки та погрози повернення у володіння; відраза до американської політичної політики. Все можливо, можливо і можливо.
Звичайно, Чи Корни могли насправді змусити професора бігти, чимось загрожуючи йому. «До біса все це, - подумав Нік. Як завжди, він грав на слух, використовуючи свої таланти, зброю та розум.
Нік Картер дивився на повільно рухомий краєвид далеко під вікном. Він не спав сорок вісім годин. Використовуючи йогу, Нік зосередився повному розслабленні свого тіла. Його розум залишався налаштованим на його оточення, але він змусив своє тіло розслабитись. Кожен м'яз, кожне волокно, кожна клітина повністю розслаблені. Для всіх, хто дивився, він виглядав як людина в глибокому сні, але його очі були розплющені, а його мозок був у свідомості.
Але його розслаблення не судилося відбутися. Стюардеса перервала його.
"З вами все гаразд, містере Вілсоне?" — спитала вона.
«Так, добре, – сказав Нік. М'язи його тіла знову напружилися.
«Я думала, ти зомлів. Принести вам щось?
"Ні дякую."
Це було гарне створення з мигдалеподібними очима, високими вилицями та пишними повними губами. Ліберальна політика авіакомпанії щодо уніформи дозволяла її блузці щільно облягати її великі виступаючі груди. Вона носила пояс, бо його вимагали усі авіакомпанії. Але Нік сумнівався, що
вона носила таку, крім як під час роботи. Звичайно, їй це не було потрібно.
Стюардеса зніяковіла під його поглядом. Его Ніка було достатньо, щоб знати, що навіть з товстими окулярами і товстою серединою він все одно впливає на жінок.
"Скоро ми будемо в Орландо", - сказала вона, і її щоки почервоніли.
Коли вона рухалася перед ним проходом, коротка спідниця відкривала довгі, красиво звужені ноги, а Нік благословляв короткі спідниці. На мить він подумав про те, щоб запросити її на вечерю. Але він знав, що часу не буде. Коли він закінчив інтерв'ю з місіс Лу, йому треба було сісти на літак до Гонконгу.