знайшов будинок, який шукав. Він сидів на вістрі блоку трикутної форми. З іншого боку вулиці можна було легко побачити, як хтось виходить чи заходить. До стіни примикав навіс із навісом, дах якого знаходився просто під одним із вікон другого поверху. Нік зробив уявну відмітку про те, де буде кімната, коли побіг до бару.
Неонова вивіска над вхідними дверима говорила Club Delight. Він був яскравим, але не блимав. Двері були відчинені. Нік увійшов. У кімнаті було темно. Ліворуч від нього на половину довжини кімнати тяглася барна стійка із загнутими під різними кутами стільцями. Матрос зайняв один із табуретів, поклавши голову на поперечину. Праворуч від Ніка мовчав музичний автомат, залитий яскравим синім світлом. Простір між баром та музичним автоматом використовувався для танців. Крім того, будки були порожніми, за винятком останньої.
Там була товста жінка, що схилилася над паперами. Тонкі окуляри без оправи лежали на кінчику її опуклого носа. Вона викурила довгу сигарету, застромлену в мундштук. Коли Нік увійшов, вона глянула на нього, не повертаючи голови, просто закотила очі до верхніх очок і подивилася на нього поверх окулярів. Все це було видно за той час, який Ніку знадобився, щоб дістатися від вхідних дверей до сходів, які знаходилися ліворуч від нього, наприкінці бару. Нік не вагався. Жінка відкрила рота, щоб щось сказати, але коли слово прозвучало, Нік уже був на четвертій сходинці. Він продовжував підніматися, роблячи дві сходинки за раз. Коли він досяг вершини, він був у коридорі. Він був вузьким, з одним ліхтарем на півдорозі вниз, з глибоким килимом та пахло сном, сексом та дешевими духами. Кімнати не зовсім були кімнатами, але з кожного боку загородили перегородки. Стіни були висотою близько восьми футів, а стеля будівлі сягала більш ніж на десять футів. Нік вирішив, що вікно, яке він хотів, буде третьою кімнатою праворуч від нього. Коли він почав це робити, він помітив, що двері, що відокремлюють кімнати від холу, були з дешевої фанери, пофарбованої у яскраві кольори, з приклеєними до них мішурними зірками. Зірок мали імена дівчаток, у кожної різні. Він пройшов повз двері Марго і Ліли. Він хотів Вікі. Кіллмайстер планував бути настільки ввічливим, наскільки мав час, але він не міг зволікати з поясненнями. Коли він спробував відчинити двері Вікі і виявив, що вони замкнені, він відступив і одним сильним ударом розколов замок. Двері відчинилися, з шумом ударилися об стіну і впали під кутом зі зламаною верхньою петлею.
Вікі була зайнята. Вона лежала на маленькому ліжку, її пухкі, гладкі ноги були широко розставлені, відповідаючи поштовхам великого рудоволосого чоловіка на ній. Її руки міцно обвилися навколо його шиї. На оголених сідницях чоловіка напружилися м'язи, а спина блищала від поту. Його великі руки повністю покрили її пишні груди. Спідниця та трусики Вікі лежали зім'ятою грудкою біля ліжка. Матроська форма була акуратно накинута на комод.
Нік уже підійшов до вікна, намагаючись відчинити його, перш ніж матрос його помітив.
Він підвів голову. "Вітання!" він гукнув. «Хто ти, чорт забирай?»
Він був мускулистим, великим та красивим. Тепер він стояв на ліктях. Волосся на його грудях було густим і яскраво-червоним.
Вікно наче заклинило. Нік не міг відкрити його.
Блакитні очі матроса спалахнули гнівом. "Я поставив вам питання, спорт", - сказав він. Його коліна піднімалися. Він збирався покинути Вікі.
Вікі крикнула: Мак! Мак! »
«Мабуть, Мак є вибивалою», - подумав Нік. Зрештою він звільнив вікно. Він повернувся до пари, обдарувавши їх найширшою хлоп'ячою посмішкою. "Просто проходжу, хлопці", - сказав він.
Гнів покинув очі моряка. Він почав усміхатися, потім посміхнувся і нарешті засміявся вголос. То був від душі, гучний сміх. «Це досить кумедно, якщо подумати, – сказав він.
Нік просунув праву ногу через відчинене вікно. Він зупинився, поліз у кишеню і витяг десять гонконгських доларів. Він зім'яв її і обережно кинув матросу. «Развеляйтесь, - сказав він. Потім: "Це добре?"
Моряк з усмішкою глянув на Вікі, потім на Ніка. «У мене було й гірше».
Нік помахав рукою, потім спустився з чотирьох футів на дах сараю. Наприкінці він упав навколішки і перекотився через край. До вулиці було вісім футів униз. Він загорнув за ріг будівлі і втік за вікном, потім кинувся через вулицю і пішов назад. Він залишався в тіні, тримаючись ближче до барної стійки, доки не повернувся назад до вікна. Тепер він був прямо через дорогу від бару, звідки йому було видно три сторони будівлі. Не зводячи очей з вікна, він увійшов у тінь, притулився спиною до паркану навпроти нього і зупинився.