Потім усе закінчилося, і нас натовпом понесло до виходу. Наша машина чекала на тротуарі.
Навіть коли ми розмовляли, Серж говорив лише про балет. «Василю, - вигукнув він, - скажи, що вона була чудова. Вона була чудова, чи не так?
"Так", - погодився я. “Я ніколи не бачив нічого подібного. Вона найкраща, що я колись бачив».
Михайло Барнісек мовчав.
«Чекай, поки не зустрінешся з нею», - сказав Серж. «Коли ви бачите її на сцені, ви бачите когось далеко, на відстані, але коли ви бачите її поблизу, ви говорите з нею – ах, Василі, вона така гаряча. І вона не змінилася при всьому захопленні. Коли справа стосується танців, вона скромна. Вона багато працює для цього, але не каже про це. Вона гарна не лише зовні, а й усередині».
"Мені подобається в це вірити".
'Ти побачиш. Ви зустрінетеся з нею, і тоді побачите.
Серж випромінював дивне збудження. Він був схожий на дитину, яка говорить про телячу любов. Він говорив не про жінку, як чоловік, а як дитина, про вчителя, якого любив.
Вечірку організували фанати Іринії. З цієї нагоди був орендований один із найексклюзивніших ресторанів Москви. Ще кілька машин зупинилися перед дверима. Через парадні двері проходили добре одягнені пари. Щодо театру, то навколо дивилася група людей.
Михайло з огидою подивився на натовп, що чекав. «Як ви вважаєте, як вони дізналися, що вона прийде сюди? Їхня розвідка має працювати краще, ніж наша».
Я скоса глянув на нього. Я сказав. «Наші? Чи не так, товаришу? Хіба ми не всі разом працюємо?
Барнісек почервонів. «Звичайно, товаришу».
Ми стояли за невеличкою низкою машин, які чекали на зупинку перед входом. Барнісек знову замовк.
Нарешті наша машина під'їхала до узбіччя. До неї підійшов швейцар і відчинив двері. Серж вийшов першим, і я пішов за ним. Я глянув на обличчя натовпу. Якби Попов був у театрі, був би шанс, що він теж був би тут. Я його не бачив. Швейцар підвів нас до дверей і відчинив їх. Ми ввійшли всередину.
Там було багато людей. Вони сіли за столи і встали вздовж стіни. Здавалося, що всі були схвильовані і всі випивали.
"Сюди", - сказав Серж. Ми з Михайлом пішли за ним до довгого столу, який, здавалося, займав увесь зал. Були всілякі напої та їжа. Розмови навколо нас велися в м'якому тоні і, здавалося, переважно стосувалися Іринії Московиць.
Я не був голодний, але Серж та Михайло явно були. Поки я наливав горілку в склянку, вони наповнили тарілку крекерами, ікрою та різними сортами сиру. Потім ми якось розвалилися. Я побачив, як Михайло розмовляє з чотирма грубуватими фігурами в кутку. Я припустив, що вони були частиною його штурмовиків. Серж стояв біля вхідних дверей і виглядав зовні напруженим. Я знайшов стіну і притулився до неї, попив горілку. Шепіт голосів навколо мене здавався прелюдією. Усі чекали на знамениту балерину.
Горілка в моїй склянці наповнилася наполовину, коли рестораном прокотилася хвиля збудження. Це було схоже на сильний вітерець через кукурудзяне поле. Ніхто не мав мені говорити – приїхала Ірина Московиць.
Зовні виникло деяке хвилювання і збентеження, коли люди навколо дівчини позаду. Я не міг її бачити з того місця, де стояв. Я бачив, як Серж вискочив і обійняв її, і він затулив мене від неї. Людська хвиля ринула до входу. Коли вони пропливли повз мене, я зробив ще один ковток горілки. Серж сказав, що познайомить мене з нею, тож я припустив, що вони підійдуть до мене.
Натовп у ресторані відвів дівчину від людей на вулиці. Потім я побачив, що її відвів не натовп, а четверо гарних чоловіків, ті четверо, з якими розмовляв Михайло Барнісек. Коли Ірина опинилася всередині, всі четверо знову вийшли назовні, щоб розігнати натовп.
Дівчина була повністю оточена людьми. Я ще погано її бачив. Серж був поруч із нею, обійнявши її за талію. Він засяяв усім. Час від часу він нахиляється, щоби щось шепнути дівчині на вухо. Його рука повела її вперед. Вони підійшли до мене ближче.
Вона мала гарну перуку, я це бачив. Під час балету вона вдягла його. Тепер він бовтався і обрамляв її тендітне обличчя. Вона була набагато меншою, ніж виглядала на сцені. Її обличчя складалося з безлічі овалів: саме обличчя було овальним, карі очі – овальними, підборіддя – овальним, рот – овальним. На ній було менше макіяжу, ніж . Вона все ще мала цю легку посмішку, яка, як мені здалося, була її посмішкою для мас. Коли вона подивилася на Сержа, я не побачив нічого, ні захоплення, ні кохання, ні поваги. Він виглядав так само, як і решта її шанувальників. Зважаючи на все, його захоплення заміжжям Іринія не поділяла.