Якщо чоловік був здивований, це тривало недовго. Він відступив на три кроки і повернувся убік. Моє плече вдарилося об його стегно. Він спробував вивільнити руку з ножем.
Він міг би взяти мене, якби не зробив жодної дурниці. Я тримав його за праву руку. Він міг би схопити мене за зап'ястя лівою рукою, як я. Але він думав, що переможе мене. Його лівий кулак ударив мене в спину, шию та голову. Мій стилет не зустрів опору, і я встромив його йому в живіт. Тонне лезо прорізало грудну клітку і пронизало серце.
Я повернувся до Чонга.
Він і його людина все ще каталися травою. Чонг мав невелику подряпину на лобі. Він намагався підняти коліна до грудей. Ноги обох чоловіків човгали, намагаючись закріпитися у твердому бруді. Чонг нарешті став на коліна. Він уперся ступнями в груди чоловіка, потім напружив ноги. Чоловік відлетів від нього, і Чонг дозволив решті свого тіла хитнутися вперед у напрямку його ніг. Чоловік позадкував назад. Він почав спускатися та інстинктивно опустив обидві руки, щоб пом'якшити падіння. Чонг став фехтувальником. Він тицьнув прямо багнетом. Лезо встромилося чоловікові в груди. Чонг повільно витяг лезо. Він витер його об штанину чоловіка і повернувся до мене.
"Мужик", - сказав він. «Пішли до біса звідси».
Ми попрямували до протилежного кута стіни.
Десята глава
Ми досягли кута стіни у променях ранкового сонця. Навколо нього тривала стіна. Якщо наша теорія вірна, ми були на протилежному боці храму Товариства. Деякий час ми тулилися до стіни, важко дихаючи.
"Що станеться, коли вони знайдуть цих двох?" - спитав Чонг.
«Ймовірно, пройдуть дні, перш ніж хтось їх знайде. Я сподіваюся, що на той час я буду страшенно далеко звідси».
Я кивнув Чонгу, і ми рушили вздовж стіни. Ми проїжджали величезні западини, дивлячись у безплідні храми без дахів. Стіни, мабуть, збільшилися на акр. Невідомо, скільки храмів було насправді.
Підійшовши до арки у стіні, ми обережно пройшли через неї. Як і в більшості інших храмів, у цього не було даху; стіни витягнулися майже на 14 футів, а потім, здавалося, розсипалися наприкінці.
Усередині храму було душно. Я поклав свій рюкзак, і Чонг зробив те саме. Довгий час ми мовчки відпочивали.
«Ці місця мають бути взаємопов'язані, – сказав я.
Чонг мудро посміхнувся. "Думаєте озирнутися?"
Наші голоси здавались глухими, наче ми були в каньйоні. Я вирішив, що найкращий спосіб дізнатися, де знаходиться храм Товариства, - знайти його зверху. Мені було цікаво, наскільки міцно каміння тримається на вершинах стін. Чонг дивився разом зі мною. Його очі зустрілися з моїми, і, не кажучи жодного слова, ми піднялися на ноги. Чонг підійшов до мене, і ми притулилися до стіни. Ми полізли по ній, перебираючи щілини між камінням.
«Мої предки були страшенно добрими каменотесами», - легковажно сказав він.
Я був на півдорозі до стіни, перш ніж знайшов тріщину, досить велику, щоб її можна було використати. Це було трохи вище моїх колін. Я бачив, як інші піднімалися вище по обидва боки від мене. Я покликав Чонга і вказав на них.
"Як я це бачу, - сказав я, - нам доведеться лізти зигзагоподібно".
"Добре, мужику, хочеш, щоб я пішов першим?"
"Послухайте, ваша робота полягала в тому, щоб привести мене сюди", - відповів я. "Ти зробив це. Тепер решта залежить від мене. Ти можеш повернутись і знову запустити свої ігри в кістки. Коли закінчу, я знайду свій шлях. Ти був хорошим супутником, Чонг. Я ціную це. "
Він похмуро дивився на мене. «Чувак, що це, чорт забирай? Я не наймався як провідник я прийшов допомогти тобі з-за Сарики. Я все ще збираюся допомогти тобі, але тепер я маю свої причини, розумієш? ти збираєшся сказати: Я не хочу цього чути. Я маю на увазі, чи знаєте ви це чи ні, я вам знадоблюсь».
Я зітхнув. «Чонг, я сказав тобі піти. Якщо ти підеш зі мною, то це добровільно».
«Що б тебе не заводило, чуваку. Ми стоятимемо тут, чи ми піднімемося по тій стіні?»
«Я піду першим, – сказав я. Я потрапив у тріщину і підвівся. Мій одяг знову промокли. Я знайшов зачепи для пальців і повільно рушив з одного боку на другий, поки залазив нагору. Чонг уже почав, коли мої пальці торкнулися верхньої частини стіни.
Каміння ворухнулося, коли я доторкнувся до них. Мій рюкзак мав тенденцію тягнути мені назад та вниз. Вершини стін були нерівними, наче вгору і вниз неглибокими сходами. Якщо весь верхній камінь був вільний, мені потрібно було вигадати інший спосіб обійти його.