"Може, вони все ще їдять".
Він простяг до мене руку долонею. «Є човгання. Двері зачинені. Вони повертаються". Він повернувся і трохи нахилився вперед. На його молодому обличчі був зосереджений вираз. «Вони кажуть, що із їжею треба щось робити. Вони говорять, як вона була приготовлена; вона була справді поганою сьогодні ввечері. Стільці шкребуть; вони, мабуть, сидять навколо цього столу». Чонг відкинувся назад.
«Чорт, тепер вони говорять про навшпиньки. Старий Тонле Самбір вважає, що їм слід мати кілька курчат у храмі. Він каже, що, можливо, їм варто розпочати кампанію з вербування жінок. Ой-ой, ще один генерал сказав погані новини. Вони не можуть цього зробити; це налаштує проти них села. Це може стати кінцем їхніх програм вербування. Старий Тонле Самбор не любить такі розмови, але він каже, що знає, що цей хлопець має рацію. повинні підтримувати свою програму набору солдатів». Чонг насупився. «Чорт, тепер вони сміються».
"Сміються?"
«Так, ніби це все якийсь великий жарт». Він похитав головою, потім м'язи його обличчя напружилися. «Вони знову розмовляють, але досі сміються. Вони називають солдатами дурнями». Обличчя Чонга почервоніло; його щелепи напружилися. «Вони говорять про щось, що називається «Операція «Змія»». Потім він дивився на мене з відкритим ротом, вигнувши брови, широко розплющивши очі. "Нік", - сказав він хрипким голосом. «Нік, Тонле Самбір та його генерали – агенти китайських комуністів!»
Дванадцятий розділ
Я відкинувся назад, притулившись головою до кам'яної стіни. Операція "Змія"? Що, за чорт забирай, була ця операція «Змія»? Чонг досі слухав. Його обличчя зблідло. Те, як Чонг ставився до комуністів, я бачив, як усередині нього зростає ненависть до Тонли Самбора.
"Чонг?" Я сказав. «Я маю знати, що це за операція «Змія». Що вони зараз роблять?
Коли Чонг заговорив, його голос звучав напружено. «Вони перестали сміятися, виродки. Стільці шкребуть. Інші чотири генерали йдуть. Тонле Самбір бажає своїм генералам на добраніч. Ноги човгають по підлозі. Двері відкрилися. Тепер вони пішли. Тонле Самбір, цей тарган, позбавлений матері, все ще хихикає подумки. Переміщують папір. Дряпається стілець». Чонг глянув на мене. «Мабуть, він сидить за столом, читає чи пише».
Я кивнув головою. "Продовжуй слухати".
Минула година, і все, що чув Чонг, це Тонле Самбір, що ходить кімнатою. Не було ні відвідувачів, ні голосів. Коли минуло ще півгодини, Чонг сказав мені, що почув стукіт черевика по кам'яній підлозі. За двадцять хвилин маленький генерал хропів.
Я взяв гарнітуру і вийняв її з вуха Чонга. "Дивися", - сказав я. «Чому б тобі не подрімати? Я послухаю їх, і якщо щось почую, то розбуджу тебе. Коли ти проспиш кілька годин, ти зможеш полегшити мене».
Я одягнув гарнітуру і розслабився, притулившись спиною до стіни. Через дах у нашому маленькому закутку ми не могли бачити зірки. Я слухав хропіння Тонле Самбора і дозволив собі заплющити очі. Останні слова Хоука повернулися до мене. Йому потрібна була інформація. Чи існувало Суспільство Срібної Змії?
Так, вона існувала як армія. Де? Деякі занедбані руїни Ангкор-Торн. Чи це Суспільство намагалося повернути Дельту Камбоджі, чи це було прикриттям з інших мотивів? Я ще не знав відповіді на це запитання. Я дізнався, що вони комуністи, але все ще не знав, яка їхня мета в Камбоджі. Я був упевнений, що ця операція «Змія» має до цього якесь відношення, і я нічого не міг вдіяти з Товариством, доки не з'ясував, що це за операція.
Ніч була тиха. Якось не так вже й спекотно. Все, що я чув через навушники, був хропіння Тонле Самбора. Мої очі були заплющені. Мої думки перемістилися до обличчя Сарики. Спокійно мої думки поверталися до неї. Я ніколи не знав нікого на неї схожого.
Тоді я міг бачити яскравість на іншій стороні повік; Я знав, що не можу спати більше ніж 20 хвилин. І все ж таки яскравість була, не постійна, як пекуче сонце, а блискуча навколо.
Тепер я чув, як чоловіки йдуть по вершині стіни, що кришиться, і розмовляють один з одним іноземною мовою. Я залишався нерухомим, дозволяючи тільки очам бігати по стіні, вистежуючи кожну людину на промені його спалаху. Я нарахував сім.
Я поволі нахилився вперед. Затиснувши лівою рукою рота Чонгу, я потрусив його за плече правою. Його очі широко розплющились. Я приклав правий палець до губ, знаючи, що в цьому немає потреби, бо він мене не бачить.