8 серпня, другий день.
Бел Амор. Наша делегація дякує вам за виявлений прийом. В свою чергу запрошуємо вас пообідати.
Птерікс. Запрошення приймаємо. Тепер до діла. Пропоную опечатати корабельні хронометри. Там має бути зафіксовано точний час виявлення планети. Таким чином можна встановити пріоритет однієї із сторін.
Бел Амор. Де гарантії, що показання вашого хронометра не підроблені?
Птерікс(ображено). За вас теж ніхто не ручиться.
Бел Амор. До речі, обідаємо ми рано й не хотіли б порушувати режим.
Птерікс. Коли так, будемо закруглятись.
Бел Амор. Ще одне… Захопіть з собою вашого ад’ютанта, старшого лейтенанта Енфікса. Я хочу з ним поговорити.
12 серпня, шостий день.
Невідома особа з крейсера. Агов, на шлюпці, як самопочуття?
Стабілізатор. У інспектора Амора з похмілля болить голова. Він пропонує відкласти переговори ще на день.
Невідома особа. Генерал Птерікс і старший лейтенант Енфікс теж нездужають після вчорашньої вечері. Генерал запрошує вас на сніданок.
26 серпня, двадцятий день.
Птерікс. Ну і…
Бел Амор. А вона йому каже…
Птерікс. Не так швидко, інспекторе. Я не встигаю записувати.
16 вересня, сорок перший день.
Бел Амор. Генерале, переговори зайшли в глухий кут, а припасів у мене лишилось усього на два дні.
Птерікс. Старший лейтенанте Енфікс! Негайно поставте Бел Амора і робота Стабілізатора на повне крейсерське забезпечення!
Енфікс(радісно). Слухаюсь, мій генерале!
З жовтня, п’ятдесят восьмий день.
Під час сніданку генерал Птерікс вручив інспектору Амору орден Зеленого Латаття і проголосив тост на честь дружби землян та андромедян. Інспектор Амор виступив з промовою-відповіддю. Сніданок минув у сердечній обстановці. Увечері інспектор Амор нагородив генерала Птерікса похвальною грамотою.
11 грудня, сто двадцять сьомий день.
Бел Амор. Ми тут стирчимо вже чотири місяці! Треба вирішувати нарешті!
Птерікс. Команда пропонує підбурити наших роботів, нехай б’ються. Чий робот переможе, тому дістанеться планета.
Бел Амор. У принципі я згоден. Запитаю Стабілізатора.
Стабілізатор…
(Стенограма нерозбірлива.)
12 грудня, сто двадцять восьмий день.
Вранці в космічний простір вийшли робот Стабілізатор (Сонячна Система) і робот Дзбан (Співдружність Андромедян). За умовами двобою роботи мали битися навкулачки без обмеження часу з перервами на обід. Дзбан і Стабілізатор, зійшовшись, подали один одному правиці й заявили, що вони, мирні роботи, відмовляються влаштовувати між собою бійку.
За наказом генерала Птерікса робот Дзбан дістав десять діб гауптвахти за недисциплінованість. Бел Амор сказав Стабілізатору: “Я т-тобі покажу!” — одначе дисциплінарного стягнення не наклав і нічого такого не показав.
1 лютого, сто сімдесят дев’ятий день.
Птерікс. Мені вже все остобісіло. Мене в болоті жінка чекає. Я б давно пішов, якби не ви.
Бел Амор. Давайте разом підемо.
Птерікс. Так я вам і повірю.
Стабілізатор(щось бурмоче).
Бел Амор. Генерале, у мене з’явилася думка! Давайте відійдемо трохи і влаштуємо перегони. Хто перший підійде до планети — поставить бакен.
Птерікс. Я не знаю швидкості вашої шлюпки.
Бел Амор. А я — швидкості вашого крейсера. Ризик обопільний.
(Далі в стенограмі йде уточнення деталей, і на цьому вона обривається.)
За десять світлових років від планети вони знайшли астероїд і вирішили стартувати з нього. Перегони йшли з перемінним успіхом. Спершу Бел Амор вирвався вперед, а крейсер усе ще не міг відірватися від астероїда. Генерал Птерікс шаленів, обіцяв то всіх розжалувати, то підвищити у званні того, хто підніме в космос цей мотлох. Старший лейтенант Енфікс став капітаном: він спустився в машинне відділення і, застосувавши особливо кучеряві й вигадливі вислови, допоміг кочегарам набрати першу космічну швидкість.
До половини дистанції обидва зорельоти зрівнялись і теліпалися із швидкістю 2 світлових роки на годину доти, доки у Бел Амора не відірвався двигун.
— У вас двигун відірвався! — радирували з крейсера.
— Стрибати треба! — запанікував Стабілізатор і викинувся в космічний простір.
Бел Амор зменшив швидкість і роздивився. Становище було препаскудне. Ще трохи — і той…
На останніх мільярдах кілометрів крейсер вийшов уперед і першим підійшов до планетки. Тим перегони й скінчились. Для Бел Амора настав час переживань, але переживати невдачу йому заважав Стабілізатор. Він плавав десь у пиловому скупченні і просився на борт.
— Пішки дійдеш! — відрізав Бел Амор. — Як у бійку, то принципи не дозволили?
— Розумом треба брати, — скрушно відповідав Стабілізатор.
Бел Амор зітхнув і… насторожився. Генерал Птерікс біля планети з кимось несамовито сварився.
— Вас тут не було, коли ми були! — кричав генерал. — У мене є свідок! Він зараз підійде.
Незнайомий голос заперечував:
— Тут нікого не було, коли я підійшов. Ви заважаєте мені ставити бакен!
— У мене є свідок! — повторював генерал Птерікс.
— Не знаю я ваших свідків! Я відкрив цю кам’яновугільну планету для своєї цивілізації і захищатиму її всіма засобами до переможного кінця.
Бел Амор наблизився і побачив на орбіті такий величезний зореліт, що крейсер поряд з ним мав мізерний вигляд.
— Справді, свідок… — здивувався незнайомець, помітивши Бел Амора. — У такому разі пропоную звернутися в міжцивілізаційний арбітраж.
Генерал Птерікс застогнав. У Бел Амора з’явилася надія.
— Генерале! — сказав він. — Ви ж бачите, що відбувається. Давайте розділимо планету на три частини, а потім наші цивілізації без нас розберуться.
— Чому на три частини? — здивувався новий голос. — А мене ви не берете до уваги.
— Це ще хто такий?!
До планетки підходила якась допотопна парова машина, а не зореліт. Там захлинались від захвату:
— Йду, розумієте, мимо. Чую: лаються. Відчуваю: чимось пахне. Дай, думаю, заверну, поспішати нікуди. Бачу, планетка з запасами аш-два-о, та в нас за такі планетки пам’ятники ставлять!
— Вас тут не було! — ревнули хором Бел Амор, Птерікс і незнайомець.
— Як на мене — не має значення, — відповідала парова машина. — Прилетіли — ставте бакен. Бакена немає — я поставлю.
— Тільки спробуйте!
— А що буде?
— Кепсько буде!
— Ну, якщо ви так настроєні… — розчаровано відповідала парова машина. — Давайте тоді поставимо чотири бакени… О, гляньте, ще один!
На жаль, вона не помилилась: з’явився п’ятий. Зовсім маленький. Він ішов по низькій орбіті над самою атмосферою.
— Що?! Хто?! — загорлали всі. — Поки ми тут гомонимо, він ставить бакен! Який негідник! Вас тут не…
— Це не зореліт, — пробурмотів генерал Птерікс, придивившись. — Це бакен! Хто посмів поставити бакен?! Я пацифіст, але зараз я почну стріляти!
Це був бакен. Він сигналив якимсь незареєстрованим кодом.
Всі притихли, прислухались, придивились. Низько-низько плив бакен над кисневою, нафтовою, кам’яновугільною, водяною планетою; і планета вже не належала нікому з них.
У Бел Амора зволожились очі, незнайомець прокашлявся, сентиментально схлипнула парова машина.
— Вперше в житті… — прошепотів генерал Птерікс і поліз у кишеню по носовичка. — Вперше присутній при народженні… просто з колисочки…
— З такої нагоди не гріх… — натякнула парова машина.
— Ходімо, ходімо… — заквапився незнайомець. — Нам, закостенілим мужлаям і солдафонам, не можна тут лишатися.
Бел Амор не зводив очей з бакена. Бакен сигналив, і ховався за обрієм. Це був не бакен. Це був перший штучний супутник цієї планетки.