Такий аналіз важливий для всіх нас, адже в повсякденному житті ми всі — «психологи-самоуки». Ми намагаємося з’ясувати, чому люди чинять так, як чинять, і що зробити, щоб вони поводилися краще. Але в західній індивідуалістичній культурі мало хто не заражений диспозиційною упередженістю. Такі люди завжди спочатку розглядають мотиви, риси, гени і особисті патології. Більшість із нас при спробі зрозуміти поведінку інших людей схильні переоцінювати важливість диспозиційних і недооцінювати роль ситуативних характеристик.
У наступних розділах я наведу значний обсяг доказів, які врівноважать диспозиційні погляди на світ і розширять поле зору, та продемонструю, як характер людей може змінюватися під впливом потужних зовнішніх сил. Люди і ситуації зазвичай перебувають у стані динамічної взаємодії. Мабуть, і ви вважаєте свою особистість незмінною в часі та просторі. Проте це, найімовірніше, не так. Працюючи на самоті, ми поводимось інакше, ніж у команді; ми неоднакові в романтичній і в навчальній атмосфері; в колі близьких друзів і в юрбі незнайомців; за кордоном і вдома.
«МОЛОТ ВІДЬОМ» ТА ІНКВІЗИТОРСЬКА «ПРОГРАМА УТИЛІЗАЦІЇ»
Одне з перших документальних джерел, де диспозиційний підхід широко використовується для розпізнавання зла і позбавлення світу від його згубного впливу, можна знайти в тексті, що став біблією інквізиції, — «Malleus Maleficarum», або «Молот відьом»[14]. Вона була обов’язковою до прочитання всіма суддями інквізиції. Книга розпочинається з головоломки: як може зло продовжувати існувати в світі, яким править предобрий і всемогутній Господь? Відповідь одна: Бог допускає це для того, щоб випробувати людську душу. Ті, хто піддалися спокусам, потрапляють у Пекло, а ті, хто встояли, йдуть до Раю. Щоправда, Бог обмежив безпосередній вплив диявола на людей через те, що той колись розбестив Адама і Єву. Тож диявол вирішив знайти посередників через угоди з відьмами, щоб так, непрямо впливаючи на людей, зводити їх зі шляху істинного.
Щоб обмежити поширення зла в католицьких країнах, було прийнято рішення: всіх відьом необхідно знайти та знищити. Для цього належало виявити відьом, змусити їх зізнатися в єресі, а потім знешкодити. Цей механізм (який у наш час могли б назвати «програмою утилізації») був простим і безпосереднім: шляхом доносів знайти відьом серед населення; з використанням допитів і різноманітних тортур випробувати їхню відьомську природу; вбити тих, хто не пройшов випробування. Я не пролив тут світло на все, що становило цю ретельно продуману систему масового терору, катувань і винищення тисяч і тисяч людей; однак саме це спрощене бачення складних праць на тему зла розпалило вогнища інквізиції. Створення з відьом упослідженої диспозиційної категорії забезпечувало готове вирішення соціальних проблем шляхом простого знешкодження стількох агентів Злого, скількох вдасться ідентифікувати, піддати тортурам, а потім зварити в олії чи спалити.
Зважаючи на те, що церквою та її світськими союзниками керували чоловіки, не дивно, що відьмами частіше оголошували жінок. Підозрювані зазвичай були маргіналами або чомусь вважалися загрозливими: вдови, бідні, потворні, каліки, а в деяких випадках їх мали за надто гордих і владних. Жахливий парадокс інквізиції полягає в тому, що гаряче і здебільшого щире бажання побороти зло призвело до небачених досі масштабів злодіянь. Церква і держава використовували знаряддя смерті й метод тортур, які стали кричущими спотвореннями всякого ідеалу людського вдосконалення. Витончену природу людського розуму, здатного створити величні пам’ятки мистецтва, науки чи філософії, було викривлено, щоб залучити її до актів «творчої жорстокості», які мали на меті зламати волю людини. Знаряддя інквізиції досі в арсеналі в’язниць усього світу, військових і цивільних виправних закладів, де тортури — звичне діло (що ми й побачимо пізніше, коли говоритимемо про в’язницю Абу-Ґрейб)[15].
СИСТЕМИ ЧИНЯТЬ ТИСК ЧЕРЕЗ ПОВСЮДНЕ ПАНУВАННЯ - ЗГОРИ ВНИЗ
Я зацікавився владою, притаманною системам, відколи усвідомив механізми, через які інститути втілюють свою ідеологію (скажімо, теорію про витоки зла) у реальні процеси й методи, як-от полювання на відьом. Іншими словами, мої уявлення про людську поведінку значно розширились, коли я глибше розібрався, як ситуативні умови створюються і формуються чинники вищого порядку — системами влади. Щоб зрозуміти складні моделі поведінки, необхідно врахувати впливи системи, а не лишень схильностей і ситуації.
14
Heinrich Kramer, Jakob Sprenger,
New York: Dover, 1486/1948). Твір написав німецький чернець-домініканець. Цікавий скорочений виклад і коментарі Стефані де-Баррі (1994) (режим доступу: http://web.archive.org/web/20050323085727/http://www.users.bigpond.net.au/greywing/Malleus.htm).
15
Цю химерну теологію слід розглядати крізь призму загальноприйнятного тоді насильства щодо жінок. Історик Анна Бартсов показує, наскільки воно було поширеним, системним та суспільно сприйнятним, що й дало поштовх цьому «відьомському божевіллю»: A. L. Barstow,