Візьміть до уваги героїчний вчинок «невідомого бунтаря», який став перед колоною із 17 танків, виведених на площу Тяньаньмень, щоби розігнати мітинг свободи під час демократичного повстання в Пекіні 5 червня 1989 року. Цей юнак зупинив смертельний наступ танкової колони на півгодини, а потім заліз на передній танк, і, за переказами, став кричати танкістові: «Що ви тут робите? Моє місто в хаосі через вас. Повертайтесь назад, розверніться і припиніть вбивати моїх людей». Цей хлопець, ім’я якого невідоме, миттєво став міжнародним символом опору: він із честю пройшов остаточне випробування особистої хоробрості і назавжди увічнив гордий образ людини, яка самотужки кидає виклик військовій могутності. Його зображення облетіло весь світ і зробило його універсальним героєм. Існують суперечливі історії про те, що з ним сталося після цього героїчного вчинку. Повідомляли, що його кинули у в’язницю, стратили, і навіть, що йому вдалося таємно втекти. Але хай там що з ним трапилося, його статус громадянського героя визнали усі. Журнал Time у квітні 1998 року включив «невідомого бунтаря» у список 100 найвпливовіших людей XX століття.
Фізичний ризик, якого очікують від цивільних, які діють героїчно, відрізняється від героїчних дій солдата чи рятівника, бо професіонали роблять так за обов’язком і кодексом поведінки, відповідно до свого вишколу. Тому стандарти героїзму на основі обов’язку та поза ним можуть відрізнятися, але стиль виконання і потенційна жертва, яких вимагає героїчна дія, дуже схожі.
Громадянських героїв, які вчиняють дії, що передбачають негайну фізичну небезпеку, вшановують нагородами, такими як Нагорода Героя Карнегі у США і Хрест Джорджа у Великій Британії[557]. Британська та австралійська влада також відзначає групові геройські вчинки[558]. Наприклад, Австралія у 2005 році визнала героями «групу учнів, які схопили та утримали озброєного злочинця, коли той напав на їхнього товариша із арбалетом у школі Томарі в Саламандері, штат Новий Південний Уельс», відзначивши групу відзнакою хоробрості. Відзнака така: «За колективний акт хоробрості групи людей у надзвичайній ситуації, що є гідним визнання». Знову ж таки, здавалося би просте поняття розширюється від поведінки одинака до колективного героя, і це ми теж коротко розглянемо.
ГЕРОЇМ ПЕРЕД ЛИЦЕМ ФІЗИЧНОЇ НЕБЕЗПЕКИ І ПЕРЕД ЛИЦЕМ НЕБЕЗПЕКИ СОЦІАЛЬНОЇ
В одному із визначень героїзму, запропонованому психологами Беккером та Іглі, фізичний ризик зазначено як його визначальну рису, а герої — це «люди, які вирішили піти на ризик заради однієї або декількох інших осіб, попри можливість загинути або завдати серйозної шкоди своєму здоров’ю»[559]. Існування інших мотивів героїзму, як-от цінності, згадано, проте не досліджено. Дивно, що ці психологи розвивають такий вузький прототип героїзму і відкидають інші форми особистого ризику, наприклад, ризик кар’єрою, ризик опинитися у в’язниці, або втратити соціальний статус. Такий підхід оскаржує психолог Пітер Мартене, який зазначив, що важливо виокремлювати героїв, які стояли за ідею чи принцип, за благородний складник народного, низового героїзму, який передвіщав Аристотель[560].
Сенатор Джон МакКейн, який сам є героєм, бо, незважаючи на жорсткі тортури, не видав військову інформацію, вірить, що поняття героїзму може включати не лише фізичний ризик та страждання. МакКейн твердить, що «героїзм залишається — з чим я погоджуюся, — дією, що піддає ризику життя чи здоров’я, або спричиняє якесь дуже серйозне поранення заради інших людей, чи захисту чесноти. Таке розуміння часто підсилено доблестю на полі бою, але героїзм цим не обмежується»[561]. Ці описи героїчної поведінки ставлять знак рівності між ознаками військового і цивільного героїзму, але водночас вказують на їхні критичні розбіжності.
Багатовимірні концепції героїзму, що в тій чи іншій мірі враховують ідеї хоробрості, справедливості і духовності, опрацював Селігман із колегами як частину їх класифікації чеснот і сильних сторін. Наприклад, чеснота сміливості відображається у чотирьох достоїнствах характеру: справжності, сміливості (вона схожа на доблесть), цілеспрямованості (аналог стійкості) і вітальності. Справедливість вважається ще однією чеснотою. Чесність, лідерство і здатність працювати в команді є проявами цієї чесноти. На практиці поняття служіння благородній справі або ідеалу часто зводиться до питання справедливості, наприклад, до скасування рабства. Нарешті, духовність — ще одна чеснота, пов’язана з героїзмом тією мірою, якою є силою, яка зв’язує нас із всесвітом, надаючи сенс нашим діям і нашому існуванню. У літературі, присвяченій героїзму, немає чітких визначень поняття духовності, але її можна пов’язати з визначенням стійкості у героїчній поведінці за визначенням у словнику Вебстера 1913 року. Духовність дає змогу людині, яка вчиняє геройський вчинок, залишатися відстороненим від ідеї можливих негативних наслідків, очікуваних чи реальних, які асоціюються з їхньою поведінкою. Щоби стати героєм, людина має піднестися над миттєвим ризиком і небезпеками, завжди пов’язаними з героїзмом, змінити своє сприйняття природи ризику, применшити його значимість порівняно із цінностями вищого порядку.
557
M. Hebblethwaite, T. Hissey. «George Cross Database.» режим доступу: http://www.gc-database.co.uk/index.htm.
558
Governor-General, «Australian Bravery Decorations», режим доступу: www.itsanhonour.gov.au/honours_announcments.html.
559
S. Becker, A. Eagly, «The Heroism of Women and Men», American Psychologist 59 (2004), -C. 163-78, цитата C. 164.
560
P. Martens, «Definitions and Omissions of Heroism,» American Psychologist 60 (2005), C. 34243.