Рол, все ще дивлячись у очі звіра, заговорив до мене, немов нічого не відбувалось і те, що він казав не мало ніякого значення:
— Мілене, я затримався на катері, бо на зв'язок вийшов Джарк. Він домовився з місцевим правителем щодо зустрічі на Ракірлі. Правитель, здається, вже вилетів… а ти ще тут — не встигнеш…
— Де і коли та зустріч? — нетерпляче запитала я.
— Зв'яжешся з Джарком, він тобі все розповість. Все, лети не заважай мені.
— То давай, заводь Гела у катер. Коре, ти з нами?
Рол, не повертаючи голови, пояснив мені:
— Твій брат поки не хоче звідси летіти. Завтра нас забереш.
Я притулилась до спини Рола, обійняла його за плечі, здійнялась навшпиньки, поцілувала у шию і прошепотіла:
— Дякую. — Рол посміхнувся, повернувся поцілувати мене і випустив голову звіра з рук. А звір рвонув на Варко. Командуючий копроконськими військами від несподіванки таки впав спиною назад з лавки. Коре кинувся рятувати друга, а звір, ставши лапою на ногу Варко, несподівано зупинився і за мить повернув собі людську подобу. Тільки очі залишились жовтими, Гел посміхнувся, забрав руку з ноги Варко, підвівся, і сів на лавку. Голова йому ще боліла, він тихо промовив:
— Привіт, Роле.
— Привіт, братику, — відповів Рол.
Я присіла перед Гелом, взяла його руку, Рол трохи відновив його сили, та я бачила, наскільки мій брат стомлений, погладила його по руці, запитала:
— І що ти задумав?
— Та нічого… — хитро примруживши поки ще жовті очі, відповів він. — Не можна ïх залишати без влади. При такій нестабільній економіці почнеться війна.
— Поставиш Варко? — здогадалась, він кивнув у відповідь, я демонстративно зітхнула, підвелась, довгим вивчаючим поглядом знизу вверх подивилась на Варко, який ще нічого не знав про власну наступну роль в історіï рідноï планети і попросила Рола: — Наглядай за ними. Ти єдина розсудлива тут істота.
Рол кивнув мені головою, Гел засміявся, підняв цигарку з запальничкою, які випали з рук Варко і закурив, Коре підійшов до Гела, сів поруч з ним, Гел запропонував йому цигарку, лікар відмовився. Варко стояв, роззявивши рота, мусив проаналізувати все, що відбулось, та не міг зосередитись, надто все було нелогічно і здавалось неправдивим, оманливим, несправжнім.
Я щезла за завісою силового поля мого катера, мушу летіти на Ракірлу. Нехай вони тут на місці самі розбираються. А у мене є дуже важлива справа, мене хоче бачити президент Копроконе аби торгуватись за моє життя… І такі каламбури іноді бувають у Всесвіті.
— Що сталося, Геле? Чому ти оскаженів? — запитав Коре.
— Іруа — тихо і спокійно відповів Гел, він підтягнув одну ногу під себе і з насолодою вдихнув запашний дим місцевого екологічно чистого тютюну.
— Звідки? — лікар, як завжди, мусив знати всі дрібниці.
— Якийсь препарат. Запитай у міністра — він наказав штрикнути його мені у кров.
— Хто робив ін'єкцію?
— Жінка, я був майже непритомний, чув тільки, як вона плакала і весь час вибачалась.
— Здуріли. Варко, якою гидотою ви тут займаєтесь? — голосно запитав Коре у друга.
Варко навіть не знітився під злим поглядом Коре, голосно, на нервах, запитав:
— А ти сам? Хто вони?!! Ви мене що, залякуєте? Гарну ж виставу ви тут влаштували!
— Виставу?! Та ви його два рази вбили! — Коре показав на Гела, Гел у відповідь продемонстрував три пальці, Коре обурився, — навіть три рази! Коли третій?
— У ямі з водою, — з посмішкою відповів Гел, — то був перший.
Рол посміхнувся і узяв недопалок у Гела.
Варко несподівано ледь чи не пошепки запитав у Коре:
— Це і є безсмертний?
Коре кивнув. Варко звернувся до Гела:
— Я можу знати ваше військове звання на флоті Калтокіï?
— Тан-лард, — спокійно і виразно відповів Гел.
Варко відчув, як його ноги ніби прикипіли до поверхні планети:
— А ваша сестра?
— Теж.
— Та як же! Тан-ларди виконують роботу звичайних диверсантів?.. Та ви геть божевільні командарми, без охорони, без супроводу? — Варко здивовано розвів руками.
Коре кивав, погоджуючись з другом:
— А я ïм це завжди кажу…
Рол чомусь засміявся. Коре подивився на нього і додав:
— І тобі також…
Рол кахикнув і віддав недопалок Гелу.
— Та цього не може бути… Вона його вб'є? — зненацька зрозумів Варко.
— Якщо вона не встигне, то вб'ють ті, хто дав вам кірідові кулі, - відповів Гел.
— Хто вони?
— Братерство.
— Такароне дурень, хотів перехитрити хитрих. Дурень… — І Варко замовк, обхопивши голову руками.