Варко не повірив ïм, але знав, що Такароне вірити не можна взагалі. От і доводиться вибирати у союзники цих дивних чужинців. І надіятись, що вони не грабують його планету, а дійсно рятують. Та взагалі все надто неправдоподібно. Єдиний, хто міг щось підтвердити — це Коре, але чи можна йому зараз вірити, адже стільки років він вештався десь по чужих світах?
Та от Варко покликали до кімнати, де знаходився конференц-зал з потрібною апаратурою для передачі сигналу по всій планеті у прямому ефірі. І порадитись нема з ким, і ніхто нічого не може підтвердити. Варко у своïх ваганнях почував себе чи то довірливим бовдуром, чи то зрадником.
Гел знову сів у крісло чергового офіцера, підтягнув до себе важкий стілець і поклав на нього ноги, знову відкинувся на високу спинку м'якого зручного крісла.
Рол присів поряд, торкнувся руки Гела:
— Спробуй поспати, мені так легше буде відновити тебе, бо ще трохи і ти знову помреш.
— Ти, головне, проконтролюй це все, шкода ïх, — попросив Гел.
— Добре. І з Мелом я поговорю, Джарк йому не відмовить, тим більше з твого дозволу.
— Мілен попередь, бо Джарку зараз легше зв'язатися з нею, ніж зі мною. І нехай вона не йде на зустріч з Такароне нема потреби, потрібно тільки підірвати його корабель на зворотній дорозі, скажемо, що то копроконська опозиція.
— Добре, — посміхнувся Рол, скинув з себе плащ і накрив ïм босі ноги Гела.
Ракірла, неначе казкова перлина, на дорогоцінному різнокольоровому полотні великого космосу. Ніжна вуаль з білих хмар линула над незчисленними островами планети. Сині океани сяяли в світлі зірки, як діаманти у короні стародавнього короля. Темна діадема нічноï сторони відтіняла той блиск і надавала планеті загадковості, незвіданоï і привабливоï.
Ракірлійці — амфібіï, маніакально берегли чистоту своïх океанів, а на островах побудували міста, які нагадували білосніжне мереживо на вбранні нареченоï. Міста Ракірли славились своïми водоспадами і фонтанами, наповнювали вулиці приємною прохолодою, і прибутковими туристами, які злітались в дивні міста-мережива, немов мухи на мед.
Корабель президента Такароне затримався на одній із орбітальних митниць, що здалеку схожі на пласкі блискучі дошки. Зблизька було видно, що це прямокутні тедроли, та не дивлячись на оманливу необтічність тих великих платформ, при ввімкнених двигунах вони розвивали неабияку швидкість, навіть не зважаючи на розмір. Порушників ловлять силовою сіттю. Вирватись, кажуть, неможливо, та нічого неможливого у цьому світі немає, я це знаю. Хоча зайві клопоти мені зараз ні до чого.
Ракірлійці пильні і підозрілі, перевіряють усіх гостей, незважаючи на статус і походження. Виняток — туристи. Та туристичні фірми заздалегідь повідомляють про гостей і надсилають зазначені митницею документи. Нічого тут не зробиш, такий менталітет раси.
Президента копроконського перевірили і пропустили. Він у фаворі.
А я проходила догляд на іншій митній платформі. Митники звірили номер мого катеру, отримали через спеціальний передавач копію посвідчення і технічного паспорта. Побажали приємного дня. Добре, що я завжди маю декілька варіантів різних документів.
Космодром Ракірли зустрів мене першими шумовими перешкодами у ефірі: нав'язлива реклама, запрошення до готелів, запит про ціль мого візиту — злива звуків.
Летос відфільтрував всі сигнали і залишив тільки зв'язок з вежею. Я подала запит на місце посадки. Мені повідомили номер квадрата — три тисячі чотириста вісімдесят п'ять, це десь посередині нескінченного поля космодрому. Запропонували замінити контейнер з овірієм, я відмовилась. Пального у нас ще на пів Світу вистачить.
— Ціль мого прибуття? — я пошкрябала голову (…ціль мого прибуття на цю планету цілком ділова ціль, я (наприклад) комерсант).
І я повідомила в ефір:
— Облаштовую просування товарів… тканин. Сьогодні у мене зустріч з постачальником модного нині, яскравого ракірлійсьго шовку (добре, що я таки зазирнула у мережу інформаціï). Я мушу побачити зразки перед тим, як укладати договори щодо закупівлі великоï партіï.
Головне говорити впевнено і тобі повірять:
— Я — комерсант з планети (а з якоï я планети?..) — Віктори.
Я схожа на вікторіанців. Чому тут на кожному кроці цікавляться хто, чому, звідки і на який термін часу?