А робот знайшов моï черевики, виявилось, що вони були у трюмі. Гел зіпхнув ïх туди, коли ми повернулися з того мертвого міста.
Космодром Ракірли — наче відокремлена держава на територіï Коаліціï.
Тисячолітні звичаï. Середньовічні торгові закони. І торгові флотиліï на надшвидкісних, величних, могутніх, різноманітних космічних машинах.
Цей космодром побудований ще тоді, коли на планеті Ракірла не було жодного поверхневого міста. Цей космодром розпочав своє функціонування, коли розрізнені племена ракірлійців приносили на його територію своï цінні й примітивні вироби: шкіру морських хижаків, ïстівні водорості, різьблення на кістках величезних риб і все це заміняли на перші блага розвинених цивілізацій, думали, що отримували дивні речі, та з часом навчились цінувати своє і перевіряти чуже. А космодром продовжував працювати й рости.
Острів, де побудували космодром, колись зелений, вкритий вологими джунглями, став гігантським, високим, білим повітряним містом. А назву острова залишили, і тепер це була назва міста Паракана.
Я вдягнулась у еластичну майку і щось на зразок довгоï, до п'ят, спідниці з двох смуг темноï м'якоï тканини, шитоï ніби штани. Одяг був темним, вночі менш помітним. І саме це зараз було дуже модним у цьому районі Світу. Добре, що мода повторюється, бо це ж саме носили на Пайрі років п'ять тому. Я знайшла цей одяг у шафі на катері.
Летос побажав мені успіху. Додав, що готовий до всього і буде чекати сигналу. Звик… Я в свою чергу пообіцяла, що при потребі звернуся за допомогою і вийшла на прозорі плити космодрому.
Навколо було багато руху, шуму і металевих, велетенських космольотів. Космічні апарати сприймались, як гладкі, обтічні будинки, що стояли кривими лініями вздовж пішохідних доріг космодрому. Стабілізатори різноманітних форм стирчали увсебіч. Людей на космодромі, як на проспекті мегаполісу в час пік.
Головне правило для пішоходів — не ходити по вільних злітних квадратах, щоб корабель не сів на голову. А ще тут є «підземні» переходи, що за розмірами нагадують величезне місто-лабіринт, вдень вони майже безпечні й багатолюдні, зате вночі там можна зустріти кого завгодно.
Не хочу, аби мене бачили працівники космопорту, чи служба безпеки, тому спустилась вниз на швидкому ескалаторі.
Виявилось, що тепер у підземному містечку торгували, майже не криючись. Напевне, космічні торговці викупили підземний лабіринт, розширили його і платили податки Ракірлі. Як все змінюється у нашому світі, років п'ятдесят — і знайомі місця стають невпізнаними.
— Дівчинко, вас не цікавить найтонша білизна, що парфумами приваблює чоловіків? — м'ким голосом пропонував мені гладкий торговець, який сидів під стіною біля розкладених на килимі ледь помітних шматочків мережива.
Я посміхнулась. Ні, не потрібна мені така білизна.
— Найсмачніші фрукти з Ланрі! — тонкий, дуже високий, схожий на патик ланрієць пропонував покупцям свій товар.
Але ж на холодній Ланрі не ростуть такі фрукти. Ці плоди з радіоактивноï Домнеï.
— Дівчинко, у нас є прикраси з Леліллати, недорого.
Тихий голос низенького чоловічка з товстими білими косами був настільки чітким, що я зупинилась і подивилась на це півтораметрове створіння:
— З Леліллати? — перепитала.
— Так, — радісно, відкрито і чесно посміхався він, — ідіть за мною, це надзвичайні сережки і діадема з синіми сапфірами, прозорими, як вода нодійського океану, ви, я бачу, знаєте, про що я?
Дуже хотілось піти й розібратися і з лелілатськими сапфірами, чистими, як нодійський океан, і з цим хитрим работоргівцем, що заманює дівчат у пастку таким привабливим голосом, та, на жаль, часу обмаль, тому я взяла маленького білокосого чоловічка за його цупкий еластичний піджак, прикрашений хутром, і трохи відірвавши від підлоги, тихо промовила:
— Ювелірні вироби з Леліллати дешевими не бувають… — поставила на місце і поправила хутряний комірець його френча: — Зрозумів?
Так, він добре мене зрозумів, щез так швидко, як корабельний щур з освітленого камбуза. Тільки перелякано пискнув:
— Аджар…
На космодромі Такароне зустріли представники місцевоï влади. Його охороняли двадцять великих, кремезних чорношкірих лідіанців і білошкірих аросців. І ті, і інші на півметра вищі за копроконців, тільки у аросців є ще одна відмінність — чотири руки.
Я вийшла на поверхню досить несвоєчасно. Довелось чекати серед натовпу, поки закінчиться святкова зустріч майбутнього союзника.
Джарк повідомив, що пан Такароне зупиниться у дорогому престижному готелі в центрі міста. І буде чекати мене ввечері у ресторані, на другому поверсі того ж готелю. Можу не поспішати.