Щоправда, коли годинник зламався б і потрібно було його відремонтувати — тільки тоді ми б дізналися, чи справді правильно розуміємо дію годинникового механізму. Економісти ж дарма що не вміють відремонтувати шестірні, які перестали працювати відповідно до їхніх уявлень, вони навіть не можуть дійти згоди щодо того, що ж привело їх знову в дію.
Та все ж як ми можемо пізнати цей прихований принцип, якщо в нас немає можливості подивитися на нього? Ми до скону схилятимемося в покорі перед живим механізмом, який ми не відремонтували, — як нетямущі учні, що в захваті стоять перед цим колосальним чудом і сподіваються, що воно не зупиниться, оскільки так само, як у легенді про празькі куранти[1024], ніхто їх не зможе відремонтувати, окрім майстра Гануша, який їх змайстрував.
Економіка красива
У часи стрімкого зростання економіки не було причин сумніватися в можливостях економічної науки. Та й чи можна назвати заслугою лікаря те, що дитина росте? Він, звісно ж, може вплинути на ріст, даючи кращі чи гірші рекомендації, але якщо дитина здорова, то різниці між хорошим і поганим лікарем ви не помітите. Хорошого лікаря (чи економіста) ви найкраще розпізнаєте лише з приходом хвороби, кризи.
Часом про економіку стверджують (здебільшого так стверджують економісти), що вона — королева суспільних наук. Ще кілька років тому ми захоплювалися зростанням світової економіки, зовсім забувши, наскільки безпомічна економіка в часи кризи. Моделі припинили діяти. Здається, що вони добре працюють, коли працюють, а не працюють, коли не працюють... Та тільки що з цим?[1025]
У часи криз, коли зміни надто швидкі й часті, не можна використовувати стандартні математичні моделі. Конструюючи їх, необхідно опиратися на досить довгий часовий ряд: однак поміж цим нам необхідно звернутися до історії за інспірацією. Сьогодні ми так часто чуємо від аналітиків: «Модель нам говорить ось це, але ми думаємо, що... модель потрібно доповнювати інтуїцією»[1026]. І це потрібно визнати.
І хоча думати, як економіст — корисна розминка для мозку, але це як з грою в шахи. Завдяки їм ми зможемо навчитися думати стратегічно, але тільки божевільний буде стверджувати, що світ — це шахівниця і що ходи на ній відповідають реальному пересуванню військ, і що справжні коні ходять літерою Г. До того ж, якщо людина аж надто зживеться з роллю економіста, вона припиняє думати про те, що в житті можна грати й на інших струнах, а не тільки на егоїстично-економічних. Можливо, щось таке мав на увазі й Шумпетер: «Історія взагалі, економічна історія і ще конкретніше — історія розвитку промисловості — це не лише необхідна річ, а й найважливіша ланка в процесі розуміння всієї проблематики. Усі інші статистичні й теоретичні методи — лише другорядні порівняно з цим знанням, і радше шкідливі, аніж просто непотрібні»[1027].
Є знання, які економіст може почерпнути з абстрактних моделей (як і у випадку з шахами), є ситуації, де абстракція (хай навіть спрощена й помилкова і внутрішньо неоднорідна) — це все, що в нас є. До того ж, одного разу навчившись думати саме так, буває доволі складно позбутися цього ментального образу в голові. Щойно ми зустрінемося з цією проблематикою, образ автоматично спливе нам у думках. Часом ця модель буває корисною, часом оманливою, але в обох випадках необхідно усвідомити, що вона описує не реальність, а лиш її раціональну абстракцію. Йдеться про фікцію, можливо, часом і корисну, але все ще фікцію. Економіст повинен усвідомлювати цю фіктивність. Економіст може використовувати свої моделі, але повинен, повторюючи за Вітґенштейном, стояти вище за них. Він повинен розкусити їх, не може їм цілковито вірити й довіритися. Йому потрібно знати, де вони корисні, а де — ні. Інакше він може наробити більше лиха, ніж користі.
Питання змушує нас рухатися вперед
Цю книгу можна сприймати як постмодерну критику механістичної та імперської мейнстрімної економіки. Наша освіта вчить нас застосовувати академічність, але при цьому ми забуваємо про інший бік пізнання, тобто про саме пізнання, відкриття містичного, мінливу інспірацію, відкритість музі, ніжність та вразливість духа. Ці якості не менш важливі, ніж академічна наукова методика. Не буває відкриттів без натхнення та запалу до справи.
Оскільки, як говорить Трініті у фільмі «Матриця»: «Питання змушує нас рухатися вперед»[1028].
1024
Празькі куранти — третій найстаріший астрономічний годинник в Європі, їх було виготовлено в 1410 р. Попри свій вік, годинник досі безперебійно працює, а за легендою, зупинка курантів віщує велике нещастя для чеського народу. За іншою легендою, куранти виготовив на замовлення старости міста майстер Гануш. Коли годинник був вже майже готовий, староста наказав осліпити майстра, щоб той не зміг повторити свою роботу для іншого міста-замовника. (прим. пер.)
1025
Йозеф Шумпетер радить повністю відійти від моделей і черпати знання тільки з історичного досвіду; так само Карл Маркс стверджує, що існує лиш одна наука — історія. Німецька історична школа повністю заперечує будь-які абстрактні надчасові моделі та звертається до історії як до єдиної вчительки.
1027
Schumpeter. Business Cycles: A Theoretical, Historical and Statistical Analysis of the Capitalist Process, 20.