Природно-ресурсний потенціал — сукупність природних процесів і явищ, яка впливає на господарську діяльність для одержання певного соціально-економічного результату (ефекту).
Природне техногенне середовище — нове утворення, яке поєднує при родні і техногенні елементи з певними соціально-економічними функціями.
Природокористування — задоволення потреб суспільства в елемента\ природи, може бути прямим і непрямим. Прямим називається без-.посереднє використання ресурсів як джерел сировини і енергії, про стору.
Продуктивність біологічна — відтворення біомаси рослин, мікроорганіз мів, тварин, які входять до складу тієї чи іншої екологічної систе ми. Звичайно виражається в масі продукції за рік на одиницю пло щі або .на одиницю обсягу. В більш вузькому розумінні — відтворення диких рослин і тварин, які використовуються людиною. Най більша біологічна продуктивність спостерігається в тропічних лісах.
Рекреація — відпочинок, відновлення сил людини, витрачених у про цесі праці. В багатьох країнах рекреаційне обслуговування — сут тєва галузь економіки.
Рекреаційні ресурси — сукупність природних ресурсів (клімат, вода, ліс, мінеральні джерела, земля, рослинність, ландшафти, пам'ятники культури тощо), яка визначає умови (можливості) відпочинку за межами постійного житла.
Ресурсний потенціал — характеристика можливості використання пев ного ресурсу за сучасною технічного рівня розвитку галузей, які провадять його видобуток і переробку. Деякі відмінності тракту вання і складових частин має аграрний ресурсний потенціал.
Сель — грунтові або грунтово-кам'янисті потоки, які раптово вини кають у руслах гірських рік внаслідок різкої повені, що викликана інтенсивними зливами, швидким сніготаненням та іншими причина ми. Боротьба з селями ведеться переважно шляхом закріплення грунтів і рослинного покриву, будівництва спеціальних гідротехніч них споруд.
Система інформаційного забезпечення — сукупність способів і засобів, які забезпечують збирання, зберігання, обробку та надання інфор мації про стан навколишнього середовища і реалізації запланованих. програм. Має декілька видів класифікації за сутністю, джерелами даних, способами обробки і перевірки.
Системний аналіз — це сукупність методологічних і практичних при йомів, які використовуються для підготовки і обгрунтування рішень стосовно складних проблем соціального, економічного, технічного, політичного та іншого характеру. Такий аналіз оснований на за стосуванні понять і принципів системи як єдності взаємопов'язаних елементів цілісного для досягнення поставленої мети.
Системний підхід — спосіб розв'язання практичних завдань, який по лягає в розгляді у єдиній системі вихідних умов, необхідних опера цій і засобів їх проведення.
Стабільність екосистеми — здатність протистояти будь-яким впливам і повертаїись у початковий стан.
Стічні води — води, забруднені побутовими і виробничими відходами^ Усуваються з території населених місць і промислових підприємств системами каналізації.
Територіальна комплексна схема охорони природи — передплановин. документ у системі регіонального планування, в якому обгрунтованокомплекс заходів з охорони і раціонального використання, освоєимя та відтворення ресурсів.
Туризм — один із видів активного відпочинку в формі подорожей за певними маршрутами з метою пізнання тих чи інших районів, тери торій. Часто поєднується з елементами спорту. Масштабний і неор ганізований туризм може несприятливо впливати на навколишнє природне середовище, пам'ятники історії, культури та мистецтва.
Фітоценоз — сукупність видів рослин на однорідній ділянці, які пере-- бувають у складних взаємовідносинах між собою і з умовами навколишнього середовища (ліс, луг, степ тощо), характеризуються певним видовим складом, будовою; частина біоценозу.
"Фотосинтез — перетворення зеленими рослинами і фотосинтезуючими організмами променевої енергії Сонця в енергію хімічних зв'язків органічних речовин. Відбувається за участю поглинаючих світло пігментів (хлорофіл та ін.).
Список літератури
2. Балацкий О. Ф., Вакулюк В. М., Власенко В. М. Зкология й зконо-мпка. К., 1986.
3. Бибьілев С. Н. Зффективность использования природносьірьевих ре-сурсов агропромьішленного комплекса. М., 1987.
4. Бьістраков f0. Н., Колосов А. В. Зкономика й зкология. М., 1988.
5. Веденічев П. Ф., Трєгобчук В. М. Інтенсифікація сільського господарства і охорона природи. К., 1989. С. Волошин В. В., Еетушевский В. А. НТП: человек й природа.. К.,
1988.
7. Генсирук С. А. Рациональное природопользование. М., 1979.
8. Гончар М. Т. Зкологические проблеми сельскохозяйственного про-изводства. Львов, 1986.
9. Гутаревич Ю. Ф. Запобігання забруднення повітря двигунами. К., 1982.
10. Гуцуляк Г. Д. Земельно-ресурсний потенціал Карпатського регіону. Львів, 1991.
11. Демина Т. А. Учет й анализ затрат предприятий на природоохран-ную деятельность. М., 1990.
12. Добрав Г. М., Перелет Р. А. НТР й природоохранная политика. К., 1986.
13. Зффективность сельскохозяйственного природопользования/Отв. ред. П. Ф. Веденичев. К., 1982.
14. Животноводческие комплекси й охрана окружающей средьі. М., 1991.
15. Забота о земле — залог рационального природопользования. К., 1986,
16. Іванух Р. А. Охорона і раціональне використання природно-ресурс-вого потенціалу сільського господарства. К., 1985.
17. К.арнаухова Е. С. Дифференциальная рента й зкологическая оценка земли. М., 1977.
18. Кот А. Й. Методические вопросьі определения ущерба, наносимого сельскому хозяйству загрязнением воздушного бассейна//Растения й промьішленная среда. К., 1971. С. Ill—116.
19. Ласкорин Б. Н. Проблеми развития безотходньїх производств. М.,
1981. •20. Леонтьев В. Зкономические зссз. М., 1990.
21. Мауль Я. Я. Зкономика й зкология. Алма-Ата, 1989.
22. Методи й практика определения зффективности вложений й новой
. техники. Вьіп. 14. М., 1968.
'23. Миланова Е. В., Рябчиков А. Й, Использование природних ресурсов й охрана природи. М., 1986.
24. Наше общее будущее: Доклад Международной комиссии по окружающей среде й развитию (МКОСР). М., 1989.
25. Немченко В. В. Хозяйственньїй механизм й поиродопользование. М.. 1988.
26. Охрана окружающей средьі й е.е социально-зкономическая зффек-тивность. М., 1980.
27. Песков В. Знаки бедьі//Комсомольская правда. 1989. 28 янв.
28. Песков В. У нас в Америке... Беседа е главою Агентства по охране окружающей средьі Ли Томасом // Комсомольская правда. 1989, 9 февр.
29. Положій В. Дорога вода: Чи вигідно нам розширювати зрошення// Сільські вісті. 1988. 13 верес.
30. Проблеми окружающей средьі й природних ресурсов: Обзорная ин-формация. Вьіп. 11—12. М., 1990.
31. Русин Й. Й., Швецов М. Й. Природоохранная деятельность в стра-нах — членах СЗВ. М., 1988.
32. Руснак П. П. Еколого-економічні аспекти природокористування. К.,
1990.
33. Сахаев В. Г., Щербицкий Б. В. Зкономика природопользования if охрана окружающей средьі. К., 1987.
34. Сердобинцева Е. Г. Зкономика •природопользования: Учеб. пособие. Л, 1991.
35. Склянкин Ю. В., Сті^цинский С. Л. Безотходная переработка сель-скохозяйственного сирья: зколого-зкономический аспект. К., 1988.
36. Сорокин В. С., Марьенко О. А. Зкономика природопользования й' охрана окружающей средьі: Учеб. пособие. М., 1991.
37. Струмилин С. О цене «даровьіх благ» природм // Вопросьі зконо-мики. 1967. № 8. С. 60—62.
38. Федоров В. М. Биосфера — земледелие — человечество. М., 1990.
39. Хачатуров Т. С. Зкономика природопользования. М., 1982.
40. Хачатуров Т. С. Зкономика природопользования. М., 1987.
41. Хімізація і агроекологія: 36. наук. праць. К., 1991.
42. Черниченко Ю. Земля, зкология, перестройка//Литературная газета. 1989. 25 янв. ' -
43. Черевко Г. В., Гусак-овський В. С. Проблеми зниження матеріало-місткості сільськогосподарської продукції. К., 1991.
44. Яншин А. Л., Мелуа А. Й. Уроки зкологических просчетов. М.,
1991.
45. Яцків М. І. Теорія економічного аналізу. Львів, 1993.