Запитання. — Але ви допускаєте можливість такого інтересу Гіммлера?
Відповідь. — Допускаю. Але мушу з усією певністю підтвердити: я й тоді наполягав на тому, що Бест і Стевенс не причетні до замаху на життя фюрера.
Запитання. — Ви допускали можливість того, що замах готували інші співробітники «Інтеллідженс сервіс»?
Відповідь. — Особисто я такої думки ніколи не висловлював.
Запитання. — Ні в розмовах, ні в письмових звітах?
Відповідь. — У розмовах я, може, й говорив щось подібне, але тільки для того, щоб урятувати Беста й Стевенса, бо Гітлер прямо заявив Гіммлеру, що саме англійці готували замах, а безпосередніми організаторами його були Бест і Стевенс.
Запитання. — Гітлер сказав про це після того, як ви викрали Беста й Стевенса?
Відповідь. — Їх викрала ударна бригада СС. Мене не можна називати автором операції, я не брав у ній безпосередньої участі, наказ надійшов од Гіммлера.
Запитання. — Йдеться не про ступінь вашої провини, Шелленберг. Даремно ви такий надмірно обережний. Я полегшу ваше становище: нас цікавить головне — чи був Гітлер ініціатором усієї цієї авантюри, чи задумав він її заздалегідь, чи підключив Гейдріх за його вказівкою агента Ф-479 до наших людей у Голландії, щоб організувати після цього спектакль із «замахом» на його життя?
Відповідь. — Я не виключаю такої можливості, бо коли Гіммлер привіз мене в рейхсканцелярію і Гітлер вручив учасникам операції Залізні хрести першого класу, він прямо сказав, що необхідно зробити відкритий процес, запросивши пресу всього світу, на якому Бест і Стевенс розкажуть про те, як вони готували замах на його життя, виконуючи вказівку сера Уїнстона Черчілля. Мені здається, це дало б змогу Гітлерові організувати пропаганду на Острові в такий спосіб, щоб англійці зрозуміли: як тільки Черчілля усунуть з уряду, як тільки на його місце прийде «чесний політик, який відкидає терор і диктат», він, Гітлер, готовий сісти з Лондоном за стіл мирних переговорів. При цьому Гітлер постійно говорив, що Отто Штрассер, брат його колишнього друга, одного із засновників НСДАП Грегора, якого розстріляли, звинувативши в державній зраді й шпигунстві на користь ворогів нації (що, звичайно, було безглуздям, цілком зрозуміла боротьба за владу, ревнощі до Штрассера, котрий мав вплив на «старих борців»), був саме тією людиною, яка зуміла втекти з рейху і працювала пліч-о-пліч з секретною службою англійців. Коли минуло кілька днів і було затримано якогось Еслера при спробі перейти кордон у районі Базеля, Гітлер подзвонив Гіммлерові й сказав, що саме ця людина й готувала за завданням англійців вибух у «Бюргерброї», ланка очевидна: з Лондона — через Гаагу — у Мюнхен; штаб терору в домі Беста й Стевенса, навідник — Отто Штрассер, виконавець — Еслер. Гітлер наказав застосувати до Еслера вищий ступінь залякування і домогтися «правдивих показань». Гітлер настійливо квапив Гіммлера й Гейдріха, а ті переклали відповідальність за розслідування на мене, причому Гейдріх порекомендував мені зайти до шефа гестапо Мюллера й постаратися виробити з ним спільну лінію. Я прийшов у кабінет групенфюрера, вигляд у нього був дуже стомлений, мабуть, не спав цілу ніч. «Допитують безперервно, — сказав він. — Бест і Стевенс заперечують свою участь у замаху, Еслер верзе якусь нісенітницю, він з породи фанатиків, говорить, що вже рік мріяв розірвати фюрера на шматки». Я сказав, що вважаю помилковою спробу організувати спектакль, у якому буде розіграно версію «англійської змови» проти Гітлера, на чолі якої стояли Бест і Стевенс. «Ці люди, — запевнив я, — наскільки я міг їх зрозуміти під час наших зустрічей, не стануть статистами в трагікомедії суду, вони не говоритимуть того, що їм напишуть наші «драматурги». Мюллер відповів, що вони говоритимуть усе, що буде для них написано. «Я це зумію зробити, допити з залякуванням, наркотики, лікарі-психіатри, гіпноз — усе це у мене в руках, та Еслер належить до фанатиків, він псих, його може понести на процесі, з чотирьох найкращих гіпнотизерів тільки один зміг його заспокоїти, та й то лише на півгодини. Якби процес був закритий, можна було б частіше оголошувати перерви, ми з ним працювали б у цей час, але ж фюрер хоче відкритого спектаклю. Це ризиковано». Я попередив його, що маю намір говорити про це з Гітлером. Мюллер тільки посміхнувся: «У Гіммлера й Гейдріха цього не вийшло, спробуйте, я тільки скажу вам спасибі, зараз саме той випадок, коли наші інтереси змикаються».