— Безперечно, — відповів той. — Ми ж тепер маємо намір будувати нову, демократичну Німеччину, а демократія передбачає загальну рівність і право кожного на захист своєї точки зору.
— Ну й нахаба, — спроквола мовив Гелен. — Та ви просто нахаба, Мертес!
— Ви добре знаєте моє прізвище, пане Гелен. Ваш помічник працював зі мною в Ліоні, навіщо ж ви так… Ви продовжуйте, я вас слухаю якнайуважніше.
— Та ні, такий ви мені, мабуть, не потрібний, я передумав розмовляти з вами.
— А я ні. Вам доведеться розмовляти зі мною, генерале, бо зброї ви з собою не носите, Мерка я обмацав, отже, знищити ви мене не зможете. Я спущуся вниз і — якщо мене візьмуть американці, котрі, як сказав Мерк, за мною стежать, — скажу їм, що ви запросили мене на конспіративну зустріч. Потай від них. Дотримуючись усіх застережних заходів. Вони подвійної гри не люблять. Як і ми.
— Це ви мені погрожуєте, так? — спитав Гелен, знову відвернувшись од Барб'є. — Ось, виявляється, який у вас метод. Чіпко, але нерезультативно. Ви хочете взяти своє нахрапом, нахабством. Але це ви могли робити з дівками, яких підкладали під тих, хто мав зв'язки з партизанами в Ліоні. Зі мною такі фокуси не пройдуть. Перед тим як було вирішено запросити вас на цю зустріч, я поклав у службовий сейф план операції вашого вербування, оскільки ви становили інтерес для американців. Але ви відмовилися від співробітництва. Отже, я передаю всі матеріали на вас американцям і допомагаю їм у створенні стрункої системи доказів вашої вини і обґрунтовую необхідність вашої видачі Франції, де з вами матимуть справу люди Тореза. Це все. Ідіть геть.
Барб'є довго мовчав, потім, хруснувши пальцями, тихо сказав:
— Простіть, генерале. Ви повинні мені простити… Зараз у всьому звинувачують тільки нас, «ваш Гітлер, ваш Геббельс», а всі інші, виходить, тільки те й робили, що організовували проти них змови. Але ж це не так. Що міг без вас Гітлер і цей нещасний Геббельс? Та нічого… Нерви не витримують, з'являється злість відчаю… Пробачте, будь ласка…
Гелен довго мовчав; саме такі мені потрібні, думав він; чіпкий і безстрашний; справжній нахаба; фанатично відданий минулому; значить, не зрадить; гестапівські фокуси я з нього виб'ю, навчиться світськості, це, зрештою, не велика мудрація.
— Де Зікс?
— У таборі.
Це був оберштрумбанфюрер СС, давній друг Барб'є; саме він перший провів експериментальне випробування душогубок; до Мінська приїхав Вальтер Рауф, і вони задушили дві тисячі радянських дітей, — спочатку вирішили подивитися, як це діятиме на дитячі організми; випробування пройшло блискуче; Зікс написав рапорт у Берлін, всіляко вихваляв винахід Рауфа: ніяких криків, ніяких айнзацкоманд, розстрілів; від гетто до кладовища п'ять кілометрів, за цей час усі задихнуться в кузовах, усе тихо й конспіративно.
Коли з Берліна прийшло привітання, друзі влаштували товариську гулянку й послали телеграму Барб'є: «Приймаємо поздоровлення, бажаємо тобі щастя, твої брати». (Після перемоги американці заарештували Зікса й передали до рук правосуддя; Гелен після першої зустрічі з Барб'є звернувся до американців з проханням випустити Зікса для організації «оперативної роботи по опору більшовизму». Але військові юристи повстали; з чотирнадцяти обвинувачених есесівців десять було повішено; Зікса насилу вдалося врятувати від петлі; його звільнили через три роки — за «хорошу поведінку»; на другий день після повернення до Мюнхена його зарахували до штабу «організації Гелена» як спеціаліста по боротьбі з «червоним терором».)
— Де Манке?
— У таборі.
(Цього витягли через рік; працював керівником резидентури в Західному Берліні, контактував з литовськими й українськими націоналістами.)
— Аусбург?
— Еміль?
— А що, є ще якийсь?
— Ні, ні, я не знаю нікого, крім Еміля.
— Ну так відповідайте.
— Він на волі.
— Це я знаю. Він бере участь у вашій авантюрі?
— У якій саме?
І тут Гелен обернувся.
— У тій самій, — гнівно сказав він. — У любительській. Два паршиві фанатики їздять по країні, користуючись наївністю американців, і, бачте, збирають «старих борців» з гестапо Мюллера і розвідки Шелленберга, щоб почати підпільну боротьбу за велику Німеччину. На кого піднімаєте руку, Мертес?! Віднині одержуватимете вказівки людини, яка прийде до вас від Мерка. Жодного кроку без його санкції не маєте права робити. Ясно?
— Так.
— Це що таке?! — Гелен знову обернувся; обличчя — наче маска гніву. — Як ви відповідаєте мені, борець за демократію! Я запитую, вам ясно?
— Так точно, генерале!