— А чи знаєте ви, хто такий цей Яків?.. Тобто Яша? Маю на увазі пацієнта вашої клініки.
Фелікс заперечливо хитнув головою.
— Мені зовсім нічого не відомо про нього.
Орлов ще на хвилину задумався, присмоктавшись до своєї сигари, мовби звідти разом із димом витягував думки.
— У листі Яша повідомляє, що віддячив вам насамперед за вашу мовчанку, пане Крауте, — продовжив граф. — А також за те, що влаштуєте нам зустріч.
З першим Фелікс погодився, а от друге було брехнею. Яша ані словом не обмовився про те, що саме йому доведеться влаштовувати візит Орлова до клініки. Втім, пригадавши, яка сума лежала в його кишені, Краут вирішив не заперечувати. Чорт із ним! Зрештою, відвідини пацієнта — звична річ. І нічого протизаконного Фелікс не зробить. Хіба що знову приховає все від доктора Ріцке…
— То як? — продовжив Орлов. — Я можу на вас покластися?
— Можете, — підводячись, відповів Краут. — Післязавтра в мене знову нічне чергування. Буду до ваших послуг.
— Пропонуєте зустрітися з Яковом уночі? — здивувався граф.
— Ні, звичайно. Це викличе зайві підозри у випадкових свідків, — промовив Фелікс, — найкраще, якщо прийдете вранці. Скажімо, о сьомій. У цьому не буде нічого незвичного, деяких пацієнтів провідують о цій годині родичі.
— А як же доктор?
— До приходу пана Ріцке залишиться ще ціла година.
На обличчі Орлова прочиталося схвалення.
— Рівно о сьомій ранку я чекатиму на вас біля запасних воріт, крізь які можна потрапити одразу до нашого парку, — продовжив Краут, — у цей час санітари виведуть Яшу на прогулянку і залишать його під моєю опікою. Я відійду і дам вам можливість поговорити сам на сам.
— Прекрасно, — похвалив граф, — як на мене, задум чудовий.
Він підійшов до столика з випивкою.
— Хочете чогось? — люб’язно запропонував Орлов, вказавши на пляшки з алкоголем.
Фелікс випив би залюбки, але бажання завершити цю розмову й піти геть було сильнішим. Асистент відмовився, проте з жадібністю дивився, як співрозмовник відкорковує метаксу. Ніби не розчувши його відповіді, Орлов наповнив дві склянки.
— Ви нам дуже допомагаєте, пане Крауте, — сказав росіянин, подаючи йому келих. — Проте, мусите затямити одну річ… — Він зробив ковток. — Ані пари з вуст. Зрозуміло?
— Зрозуміло, — відповів Фелікс і вихилив свою порцію бренді одним ковтком.
— Тоді до зустрічі, — промовив Орлов і поплескав його по плечу. Зовсім як старого приятеля.
Поставивши порожню склянку на столик, Фелікс рушив до дверей.
— Якщо бажаєте, залишіться сьогодні в клубі, — сказав йому вслід Орлов, — у нас цього вечора чудова програма. Вам сподобається.
«Пішов ти під три чорти», — подумав Фелікс, але вдячно кивнув графу й поспіхом вийшов з ложі.
Так само поспіхом він збирався пройти через залу, проте несподівано спинився й витріщився на сцену. Там був той самий піаніст і ті самі музиканти, яких він помітив, ідучи до Орлова. Тільки цього разу поряд з ними стояла мадам Шене. Сцена була яскраво освітлена, і її дрібна постать, здавалося, от‑от розтане у променях софітів, як грудка цукру в чашці з кавою.
Першим вступив піаніст, потім кларнетист. До них додалися звуки контрабаса і неспішний ритм барабанів. Грали «Sweet sixteen» з репертуару Гаррі Макдоно[15].
Врешті залунав голос пані Шене:
Голос жінка мала приємний: грудний, але не надто низький. Такий серед вокалістів називається мецо-сопрано. Здивований і вражений до краю, чоловік сів за вільний столик, аби дослухати пісню до кінця. Зала заповнилася приблизно на третину, але публіка все прибувала. Очевидно, виступ пані Шене був своєрідним привітанням. Коли закінчилася пісня, він перший зааплодував. Причому так енергійно, що на нього поозиралися слухачі з сусідніх місць. Краут вирішив бути стриманішим.
Непомітно до його столика наблизився усміхнений кельнер.
— Чи бажаєте щось випити? — запитав він.
У питанні не було нічого незвичного, проте Фелікс глянув на нього зі здивуванням в очах, ніби той говорив латиною.
— У нас є чудовий «Ельблінґ»[17], — вирішив допомогти йому офіціант, — може бути для початку.
15
Гаррі Макдоно (справжнє ім’я — Джон Скантлбері Макдональд; 1871–1931 — популярний канадський співак та менеджер звукозапису 1900-х та ранніх 1920-х.
16
Коли любові світло вперше я побачив у твоїх очах,
То світ навколо віщував, здавалося, тільки радість.
Між нами відстань, ми в розлуці, але я
Про тебе мрію. Я у твоїй владі. — (
17
«Ельблінґ» — сорт білого вина з однойменного винограду, який здавна вирощують в долині річки Мозель.