— У чому винен цей ад’юнкт? — запитав у директора фон Шпрегорф.
— Він вчинив злочинну службову недбалість, — процідив той крізь зуби, — через нього загинув дуже важливий свідок.
Міністр зробив ковток бренді і якусь мить подумав.
— Ви наполягаєте, пане Вістовичу? — перепитав він.
— Так, до того ж я хотів би, щоб справу проти нього закрили.
Фон Шпрегорф ковтнув ще алкоголю.
— Це все? — мовив він коротко.
— Так, пане міністре.
— Пане директоре, прошу взяти це до виконання, — наказав він Шехтелю.
— Буде зроблено, — промовив той здавленим голосом. — Тільки на жодні підвищення, доки я керую львівською поліцією, Самковський нехай не розраховує…
— Я зупинився в готелі «Метрополь», — не звертаючи більше уваги на Шехтеля, сказав комісару фон Шпрегорф. — Від сьогодні можете зв’язуватись зі мною в будь-який час доби. Я попереджу рецепцію.
Вістович кивнув.
— Хай щастить вам, комісаре, — побажав міністр наостанок. — Точніше, нам.
Після цього, мов утративши до Вістовича будь-який інтерес, фон Шпрегорф у супроводі господаря подався слухати музикантів, які помітили, що той наближається, і почали новий твір з неабияким завзяттям і піднесенням.
Комісар зрозумів, що більше йому тут робити нічого, і, вирішивши не прощатися з Шехтелем, рушив до виходу. Свою порцію бренді він допив уже біля фіакра. Кілька місцевих візників завбачливо тримали свої екіпажі поблизу, знаючи, що невдовзі матимуть заробіток, розвозячи підхмелілих гостей по домівках.
— На Вірменську, — голосно сказав комісар, сідаючи в один із таких фіакрів.
— До середмістя буде дорожче, — відповів незворушно візник.
— Я тобі дам, курва, дорожче! — гримнув на нього Вістович. Вдруге поспіль зіткнувшись з перевізницькою жадібністю, не мав наміру терпіти. — Отримаєш звичну плату, а як ні — поїдеш задурно!
— Та я хіба що… Як пан собі зичить… — пробурмотів той і хлеснув свою клячу батогом.
Наступного дня Вістович прийшов на службу раніше, ніж зазвичай. Вже о пів на восьму він, тримаючи під пахвою кілька свіжих газет, піднімався сходами до свого кабінету. Йому хотілося прийти раніше, аніж в Дирекції з’явиться Шехтель, однак не вдалося. Більше того, директор підстеріг його, щойно комісар опинився на другому поверсі. Вигляд Шехтель мав невиспаний і похмільний.
— Доброго ранку, Вістовичу, — привітався він з підлеглим.
— Доброго ранку, пане директоре, — відповів той, повертаючи ключ у дверях кабінету.
Коли він прочинив їх, Шехтель зайшов усередину слідом за комісаром. Якусь мить спостерігав, як той кладе газети собі на стіл, знімає капелюха й плаща, а потім чіпляє їх на порожній вішак.
— Вчора добре дісталися додому? — з удаваною турботою запитав шеф.
— Цілком добре, пане директоре. Дякую вам за гостину.
— Пробачте, що не зміг з вами попрощатися. Мусив опікуватися міністром.
— Ясна річ. Не переймайтесь.
Шехтель всадив до рота цигарку, і комісар підніс йому вогонь зі своєї «Ronson».
— Гарна річ, — похвалив директор запальничку.
— Сувенір із Берна, — відповів Вістович, також закурюючи.
Якусь хвилину чоловіки мовчки затягувалися димом.
— Що думаєте про справу, яку вам доручив міністр? — запитав нарешті директор.
— Дещо незвично буде таким займатися в той час, як у місті маніяк вбиває поліціянтів, — зізнався комісар, — але що ж…
— Погоджуюся, — кивнув Шехтель. — Проте, якщо фон Шпрегорф у подяку за цю послугу стане другом львівської поліції і нашим з вами безпосередньо, в подальшому це принесе чимало користі. Зокрема й місту.
— Розумію.
Вістович неквапно перекладав цигарки з пачки до портсигара. Діставати їх потім звідти було для нього звичніше.
— Фельнер, до речі, знайшов між згинами пальців одного із загиблих кілька ниток. Бідолаха, очевидно, перед смертю вхопився за одяг убивці, — зазначив директор, — зараз це не має жодного значення, оскільки ми й так знаємо ім’я маніяка, але на суді обвинувачення матиме ще один доказ. Якщо знайдемо в цього Брюкнера пальто чи плаща такого ж кольору, як і нитки, то повісять цього сучого сина значно швидше.
— Буду тільки радий, — сказав комісар, — у нього на мене давній зуб.
— Так, пригадую.
Шехтель підійшов до столу й загасив у попільничці недопалок.
— А ви з чого збираєтеся розпочати пошуки тієї… Саломеї… Чи як її там?