— Ну, це ми ще подивимося, сестричко.
Семмі засів за вивчення доступних підручників і документації. А за тиждень знову повернувся до цієї ж теми.
— Кетті, теоретично можливо матеріалізувати тебе не тільки в катері. У модулі теж.
— Гаразд, умовив. Давай займемося. Це коли-небудь може знадобитись.
Але Кет даремно думала, що Семмі на цьому заспокоїться. Коли аватара почала виконуватися і в планетарному модулі, Семмі тут же потягнув її вниз, на поверхню. Сидячи на порозі модуля, Кет спостерігала за чужим їй планетарним життям, аналізувала кольори, звуки, а потім запахи. Відчула вітер і дощ.
Якщо можна так сказати, то нові відчуття її приголомшили.
— Малюче, безумовно цей світ не менший за Космос! І впорядкованого хаосу тут не менше, а незалежних непередбачуваних об’єктів точно більше.
— Це ти про мошкару?
— Не тільки. Ще й про мурах. І про траву. Занадто багато всього, я не встигаю все відстежувати.
— Кетті, не стеж за кожним об’єктом. Мураха живе сама по собі, мошка літає у своїх справах, і нікому до тебе немає діла. Люди й ханни виділяють з навколишнього світу тільки ті об’єкти, що несуть інтерес або загрозу. Вчися сприймати себе як... мм... рівноправну частину цього хаосу і почнеш щось розуміти. Добре було б тобі пройтися по траві й помокнути під дощем.
— Вийти за корпус конструктивно неможливо, сам знаєш. Хіба що винайдемо щось принципово нове.
Семмі пробурчав щось про деякі особистості, що бояться висунути носа за двері, й пішов. А за тиждень знайшов-таки рішення. Треба зв’язати дві різнорідні системи катера: використати техніку встановлення гравітаційного захисту як підсилювач для системи візуалізації.
Кет довго мовчала, перетравлюючи і дорікаючи собі (?!), що сама не додумалася. Разом сконструювали і зібрали додатковий драйвер, що пов’язує дві конструктивно незалежні системи: головний захист і візуалізацію аватари.
Настав день, коли Кет дуже повільно зійшла по пандусу на ґрунт. Чому повільно? Здавалося б, вона вже навчилася ходити, коли грала й билася з Лео. Але тоді створювалася грубувата аватара всередині корабля, в просторі з постійною топологією, де всі межі були незмінні. Семмі розумів, в чому справа, і не квапив. Він знав, що таке досвід і знав, що Кет уже здатна в якийсь момент перемикатися з точних розрахунків кожної дії на накопичення шаблонів, образів і асоціацій.
Так і сталося. Опанування нового всесвіту пішло все швидше і швидше. Кет бігала, плавала, кидалася камінчиками, ганялася за тваринами, лазила по деревах, поводилася, як типовий неофіт. Вершина насолоди — польоти верхи на Семмі.
Обсяг новостворюваної інформації ставав досить значним, тому довелося з останніх ресурсів збільшити пам’ять блоку нечіткої логіки. Важко сказати, чи формувалася якась особистість або індивідуальність. Принаймі вміння накопичувати й використовувати досвід є необхідною ознакою природного розуму. А куди віднести емоції, що вже явно прориваються?
Згодом визначився характер Кет і коло її наземних інтересів. Вона віддавала перевагу верховій їзді, стрільбі з лука, рукопашному бою і фехтуванню. Стандартний земний військовий набір. Чому? Кет проектувалась і програмувались ханнами як керуюча і захисна система. Очевидно, що захисник породив воїна. Можливо, ці поняття нероздільні?
Семмі підсміювався й пропонував Кет завоювати який-небудь престол. Тоді заживемо! І ховатися не доведеться! Але Регламент наказує маскуватися і вивчати расу та планету.
Рівень розвитку народів був істотно різним, але об’єднувало всіх одне — війни. Більш кривавого світу, можливо, не було в усьому Всесвіті. Інше, що об’єднувало, це любов, притаманна всім народам і племенам. Але був ще один факт у Сонячній системі, що виділяв її з безлічі світів.
Гріни
У 2706 році П. А., повернувшись до Землі сімнадцятого разу, Кет випадково виявила щось.
— Кошлатику, схоже, що ми не одні біля Землі. Па’ятаєш, минулого разу ми залишили на стаціонарі малий зонд для спостереження за динамікою льодовиків. Дивись, що потрапило в кадр п’ятнадцять років тому. Приполярна частина Антарктиди. Звичайне зображення з ледь помітною сірою плямкою над Трансантарктичних хребтом.
— Збільшимо.
На моніторі виник правильний сірий диск, явно штучного походження.
— Діаметр пристрою 23 метри, висота над поверхнею 12 кілометрів. Конструкція незнайома. Братику, чи не занадто ми звикли до думки про самотність? В результаті розслабилися і втратили обережність. І що це? Випадковий візит чи постійна присутність? Але за майже дві тисячі років ми нічого не бачили і не чули. Аж кортить знайти і зрозуміти, що перед нами.
— Треба виходити з найгіршого. Це постійна присутність, і нас вони явно уникають, не хочуть бути поміченими. Що ж, використаємо земну військову тактику.
— Цікаво, Семмі. Яку саме?
— Спочатку обережно роззирнемося, Кетті. Зроби пасивний круговий огляд в усіх діапазонах усіх полів. Шукай предмети і сигнали неприродного виду.
А через годину:
— Семмі, все спокійно. Нічого не виявила. Ніяких об’єктів, жодних незвичайних випромінювань.
— Якщо ми чогось не бачимо, то це не означає, що цього немає. Спробуємо змусити наших друзів себе виявити. Давай розділимося. Я полечу до Юпітера, а ти залишишся на місці. Кет, якщо за нами спостерігають, то тепер вони змушені будуть супроводжувати два об’єкти. Щось має змінитися.
— Дуже добре. Тільки давай перед цим уважно переглянемо наш архів. Я не зберігаю всю інформацію, але записи першого візиту маю повністю. Далі я зберігаю тільки зміни. Але це велика робота, щонайменше на місяць.
— Розумниця моя! Респект!
— Дякую, не очікувала. Жартую!
За три дні.
— Вітаю, Кудлатику, ми з тобою молодці! І дяка тим, хто писав наш Регламент! Записи першого візиту йшли два місяці безперервно, з максимальною точністю, і твій модуль постійно був під контролем і наглядом. У всіх полях і діапазонах тільки природні шуми. Нічого цікавого. А тепер згадуй теорію електромагнітного зв’язку. Пригадуєш? Тепер підшумові методи. Перший ключ — синхроімпульс. У нас його немає. Через це довелося три дні ганяти наші записи через програми-фільтри. В результаті знайшлася регулярна послідовність не модульованих імпульсів. Схоже на широкосмугову підсвітку. Рівень на сім порядків нижче шуму. Джерело десь в системі, але де? Поки не знаю. Тепер ми зберемо два комплекти апаратури. Один буде у мене, другий — в модулі.
— Я зрозумів, сестричко. Якщо ми не помиляємося, то у нас серйозний супротивник. І, можливо, цей супротивник — не гуманоїд. Я жодного разу ментально не відчув нікого, крім землян.
За тиждень Семмі полетів до Юпітера, потім до Сатурна. Повторив звичайний маршрут, що нічим не відрізнявся від колишніх. За звичайний час, місяць, модуль повернувся, і Кет жадібно увібрала всю доставлену інформацію.
Аналітика не зайняла багато часу.
— Хвіст, дивись, що у нас є.
Виникла повільно кружляюча голограма Сонячної системи.
— Існує комплекс з 12 малорозмірних джерел випромінювання. Перша четвірка обертається в екваторіальній площині системи по орбіті радіусом 3,5 а. о. Між головним поясом астероїдів і Юпітером. Ще дві четвірки обертаються в перпендикулярних площинах по аналогічних орбітах. Імпульси підсвічування все-таки інформативні. Безумовно, містять код випромінювача і точний час випромінювання. Радіус дії системи приблизно 0,3 парсека. Але поки це все, що ми маємо. Якщо тут хтось є, то він працює тільки на прийом. Завтра спробуємо ближче розглянути один з випромінювачів. Ось цей буде ближче всіх, до нього 2,5 а. о.
— Кетті, давай я злітаю на Місяць. Комплект апаратури візьму з собою, і у нас буде хороший інтерферометр. Розглянемо все до дрібниць.
За кілька днів вони з цікавістю розглядали п’ятнадцятиметрову каменюку неправильної цілком природної форми. Це в оптичному діапазоні. Але в радіодіапазоні оболонка розтанула і з’явилася ажурна, знайома і незнайома одночасно, конструкція сферичного широкосмугового випромінювача. На м’якому рентгенівському тлі проявився чіткий контур метрового куба, що був усередині сфери.