— Автомат, матінко. Симпатичний.
— І активний, очевидно. Якийсь привід для запобігання зіткненням має бути.
— Кетті, є кілька варіантів наших дій. Будемо виходити з того, що наш перший зонд вони не помітили завдяки невеликому розміру. Все-таки півметра. Тепер у нас є варіанти: залишитися і чекати, коли вони проявляться самі; залишитися і зіпсувати систему, щоб змусити з’явитися ремонтну команду; піти, але залишити щось потенційно цікаве і встановити приховане спостереження; піти, але залишити один або кілька малих автоматів. Я вважаю, що останній варіант кращий і безпечніший. Коли повернемося, то все побачимо.
— Згодна. Але ми можемо повернутися і раніше, ніж за звичайну сотню років. Причому приховано. Давай повернемося з повним маскуванням, навіть під гравітаційною оболонкою. Щоправда, останній раз я встановлювала її давно, ще до Катастрофи. Так що ми відійдемо на півпарсека, випробуємо оболонку і, якщо все гаразд, через пару років тихо повернемося. Як тобі план?
— Лисичко, я завжди знав, що ти кмітлива й винахідлива. Мені подобається.
Залишили два автомати: один старий, на стаціонарі, а другий — більший, з комплектом апаратури, налаштованої на канали підсвічування незнайомців — сховали в астероїдах.
Рівно за три роки крихітний чорний ящик, що висить на геостаціонарній орбіті, зник і через пару годин з’явився знову. А на наступний день точнісінько так само зник і з’явився невеликий п’ятиметровий камінь, що бовтався в головному поясі астероїдів.
Кет проковтнула інформацію і з нетерпінням почала її перетравлювати. Але не поспішаючи, щоб не зіпсувати задоволення, як сказала сама.
Вони невидимо висіли на низькій орбіті. Камуфляж зіграв свою роль, і присутність катера пройшла повз увагу чужинців. А видовище відкрилося досить цікаве, варте витрачених зусиль і часу. Незнайомці почувалися, як вдома, і працювали, не криючись.
Кет виявила понад сотню невеликих планетарних і міжпланетних модулів, а також два середні кораблі, що базуються на Місяці й Марсі. А в атмосфері Землі іноді одночасно перебувало до 30 бортів. Проаналізувавши радіообміни чужинців, Кет і Семмі дійшли висновку, що є ще один середній борт десь біля Юпітера, а на Землі прихований головний крейсерський корабель. Постійна наземна база була в Антарктиді, під кригою. Основні райони активності — Індокитай, Близький Схід, Європа, Центральна Америка. Активність у системі — Марс, Юпітер, Сатурн. На Місяці працює основна міжпланетна база. Вивчають систему і цивілізацію старанно й ґрунтовно. Отож як бути далі? Земля для Кет і Семмі вже другий, практично рідний дім і йти звідси нема жодного бажання. У будь-якому випадку перш, ніж приймати рішення, треба ґрунтовно вивчити незнайомців.
— Давай-но все зважимо, друже Семмі. Хто ми? Всього лише маленька дослідницька команда з дуже обмеженими технічними й технологічними можливостями. А перед нами (або проти нас?) серйозна численна команда. Які думки будуть щодо розвідки? Як визначити, хто саме перед нами і хто більш розвинений?
— Дуже просто. Треба приховано підійти ближче і розглянути деталі. Зважаючи на все, зараз вони нас не чекають.
Зробили і відправили кілька малих закамуфльованих зондів. Довелося поморочитися з їхнім складанням з наявного обладнання. Зонди розглянули поблизу і просканували всередині всю літаючу техніку. Гравіпривід виявився явно простішим за наш, попереднє покоління. Захисних і маскувальних гравіоболонок не виявлено. Розривних технологій також не помітно. Спінтронікою не користуються, проте твердо- і рідкотілі процесори дуже цікаві. Кожен навіть найменший борт має променеву зброю. З цього можна зробити обережний висновок: технічно ми більш розвинені, проте поступаємося в озброєнні. Але найцікавіше — екіпаж!
Семмі мав рацію, це не гуманоїди і навіть не кіборги. Просто біороботи. Не знайдено жодного представника раси, білкової істоти. Біороботи виконані з гарних матеріалів, що витримують великі навантаження. Верхня змінна оболонка, фактично скафандр, забезпечує добрий радіаційний і тепловий захист. Нейронний мозок з кристалічними накопичувачами дає прекрасну координацію і динаміку рухів, тому роботи користуються як електронним, так і ручним управлінням своїх машин.
Через сіро-зелений колір верхньої оболонки Семмі обізвав їх грінами, і кличка прижилася. Отож рішення прийнято. Залишаємося, і кожен займається своєю справою.
Кет і Семмі відлітали й поверталися, не криючись, при цьому вдавали, що про грінів не підозрюють. Довго аналізували діяльність супротивника. Остаточно переконалися, що ті не втручаються в розвиток людської раси і справи землян, ведуть тільки спостереження. Інколи, правда, досить нахабно вилучають живі й матеріальні зразки для поповнення колекцій. Але в цілому нешкідливі. Кет відкрито розмістила на низькій орбіті великий зонд-супутник і працювала з ним простими радіоканалами.
Гріни змирилися з появою сторонніх, потихеньку почали з’являтися в атмосфері, але, як і раніше, уникали потрапляти в поле зору супутника, Кет і модуля.
У Семмі, не враховуючи обов’язкової наукової програми, була і своя індивідуальна. Для душі, як казала Кет. Він обов’язково сідав на Алясці і довго спілкувався з маламутами. Далі був Ньюфаундленд і спілкування з ньюфами. Потім він перебирався в Анди, де спорудив собі стаціонарну базу. А потім летів у Гімалаї, де була друга база. Або просто тинявся по планеті, насолоджуючись життям.
Статус-кво з фінами зберігався дуже довго, до 1600 року н.е. по земному літочисленню, коли Кет і Семмі остаточно вирішили залишитися біля Землі. Треба було змінити правила гри, і був потрібен прецедент. Для цього на базі в Андах Семмі розчистив невеликий майданчик, змонтував на ньому сейсмічний блок і реактор. Виглядало інтригуючи. Майданчик прикрили легким захисним полем, від пилу, дощу і тварин. Конструкція має бути добре видима.
І полетіли, недалеко, до Юпітера. Потайки повернулися, ввімкнули канали зв’язку й почали спостерігати.
Гріни підійшли на одному катері, кілька разів облетіли приманку. Залишаючись в п’яти кілометрах, три дні вивчали об’єкт дистанційно. Потім підійшли ближче і зависли неподалік. Троє фінів опустилися на поверхню і пішли до конструкції. Коли уперлися в захисне поле, то не розгубилися. Принесли зі свого корабля якесь обладнання і почали обходити захист проти годинникової стрілки. Таким чином встановили периметр поля. День був хмарний і почався дощ. Стікаюча вода проявила геометрію захисного поля — ідеальну напівсферу.
Потім один легенько вдарив своїм інструментом. Нічого не трапилося. Сильніше — теж нічого. Інструменти виявилися ручною променевою зброєю. Один вистрілив в основу півсфери, але імпульс розтікся поверхнею і пішов у фунт.
Трійця піднялася в катер. Він відійшов на півкілометра й застиг.
— Семмі, зараз вдарять із катера! Прикрий очі! А я поставлю нормальний захист!
Автоматика прибрала рівень спалаху й зафіксувала параметри випромінювання. Ого! Навколо чистого внутрішнього двадцятиметрового кола багряно світилося п’ятиметрове кільце розплавленої лави. Настав вирішальний момент! Що грінівський регламент приписує робити далі? Адже виявлено об’єкт, що не піддається вивченню наявними засобами і методами. Добивати до кінця або залишити до повернення господарів?
За годину чужий катер підійшов ближче, кілька разів облетів і попрямував до найближчих вершин. Більше ані відвідувань, ані атак не було.
Пізніше Семмі знайшов на сусідній скелі непогану апаратуру стеження грінів. Отже, їх регламент приписує в таких випадках спостереження. Добре, запам’ятаємо на майбутнє.
— Семмі, очевидно, що вони застосували не найпотужнішу зброю. Всього один корабель найменшого класу. Які висновки?
— На великому кораблі й гармата більша, ти це хочеш сказати, Кетті? Другий висновок: нам теж потрібна зброя. Наш сусід добре озброєний, тому мало що. До того ж колись із розвідників-дослідників ми можемо перетворитися в захисників.