Коментарі зайві. Кет і Семмі замислилися про зброю! Мирна команда! Оце так справи... Не гаючись, зібрали максимально велику літієву батарею-реактор і потужний когерентний випромінювач на жорстких гамма-квантах. Назвали установку Антигрін-1. Налаштували й випробували в хмарі Оорта. Рознесли вщент дві пристойні комети і залишилися дуже задоволеними. Крім того, з десятка невеликих літієвих батарей зробили вибухові пристрої, фактично термоядерні міни. Ось так вони й отримали зброю. Завдяки контакту з чужим і незнайомим.
Остаточно з Землею
Тринадцять тисяч років Семмі й Кет поєднували свої галактичні дослідження з вивченням людей (так називали себе аборигени). Сотні разів Семмі поривався втрутитися в хід подій, зупинити кровопролиття або стихійні лиха, але завжди в останню секунду зупинявся. Регламент забороняє втручатися в справи менш розвинених цивілізацій (за двома винятками). А Регламент — закон. Навіть якщо загинув світ, що його породив.
База даних і сховища поповнювалися матеріальними зразками й відео. Задокументовані війни, будівництво міст, кораблів, вершини духу й прірви морального падіння, герої і негідники — все накопичувалося в базі. Але одного разу після чергового повернення вони виявили, що на Землі відкрито електрику — наріжний камінь усіх відомих технологічних цивілізацій у двох, щонайменше, галактиках.
Стрімкість розвитку раси викликала повагу й захоплення. Саме тоді Кет і виявила, що десь у глибині її нечіткої логіки виникла навіть не домінанта, а якась напівсформована абстракція: небажання йти від Землі, навіть для продовження основної програми. Люди сказали б, що це неусвідомлене бажання залишитися. Кет і Семмі вже звикли до людей, і тут ставало все цікавіше.
— Кошлатий, ми вже 14355 років досліджуємо рукав цієї галактики. В радіусі 135 світлових років від Кастора ми відвідали й дослідили всі 2775 зоряних систем, що мають планети. Що робимо далі?
— Кетті-сан, я вважаю, що ми знайшли те, що шукали. Наше місце тут, біля Землі. Люди швидко просуваються в математиці, готові до відкриття аналізу. Починають гратися з електрикою. Раніше п’ятдесят чи сто років у їхній еволюції не мали значення, а зараз усе інакше. Ми й так пропустили чимало подій. Пропоную зупинити галактичну програму й залишитися тут. Гріни поки не втручаються, але все ж...
— Тоді до справи, малюче. Накидаємо подальші плани.
Кет розмістилася на геостаціонарній орбіті над Африкою.
Зручне місце. Семмі на своєму модулі постійно перебував на низькій опорній орбіті, опускаючись при необхідності над цікавими місцями. А знімати було що. Цивілізація все швидше йшла вперед, відкриваючи нові закони природи і створюючи технології. При цьому щось і втрачалося, як, наприклад, великі вітрильники, справжнє диво розуму, рівного якому не було у відомих світах. Але Семмі зняв усе.
Разом і спільно з науками удосконалювалась і зброя. Будь-яке досягнення використовувалося спочатку для нових озброєнь. А війнам не було кінця. Жодного року без конфліктів. І настав час, коли кількість подій почала перевищувати можливості їх відстежувати. Основна частина наукової і соціальної інформації вже перебувала на паперових носіях. Як до них підступитися? Завдання виглядало нездійсненним без порушення Регламенту в частині прихованості збору інформації.
— Леді, у нас починаються труднощі. Тому розкажи-но докладніше про Регламент Контактів і що ми маємо? Ти, як кажуть люди, дівчинка доросла і не бідна. Напевно в коморах дещо запасла.
— Ну, купа розуму й хутра, дякую. А ти знаєш, що у людей вважається поганим рисою нагадувати жінці про її вік?
— Кетті, ну вибач мені, дикому й хвостатому. Я не хотів тебе образити.
— Гаразд, хлопчиську, Регламент Контактів простий. Я виведу його на монітор, ти прочитаєш. Головне не нашкодити, не втручатися, тільки вивчати. Відкрито вступати в контакт можна тільки після рішення нашого Конгресу Світів, який далеко і зв’язку з ним немає. Але для прихованого збору інформації дозволено використовувати певний набір методів і засобів. Давай пошукаємо тут вирішення проблеми. Отже, нам дозволено приховано спостерігати, фіксувати, брати зразки. Заборонено прямо або побічно впливати на цивілізацію вцілому, прискорювати або уповільнювати технічний або соціальний розвиток. Але не заборонена одностороння співпраця з окремими індивідуумами, не розкриваючи нашої природи, походження і координат нашого світу. До речі, не випадково я не мала ніякої зброї, а захищатися в разі небезпеки можна тільки захисним полем. Для безвихідних ситуацій є процедура самознищення. Але запустити її я не можу, потрібно особисте рішення пілота. Лео не може. Значить, якщо щось піде не так, то рішення доведеться приймати тобі, велетню. Так ось, для збору інформації у нас є все. Мови ми знаємо, техніку маємо. Але цього вже замало. Потрібен постійний доступ до друкованої інформації.
— Кетті, збирати таку інформацію, екземпляри цікавих видань може тільки людина, точніше, багато окремих людей у різних країнах. А як щодо секретної урядової інформації?
— З друкованою інформацією та іншими матеріальними зразками можеш вирішити тільки ти. Семмі, я говорю про телепатію. Як варіант, пропоную обрати кілька навіюваних людей для збору такої інформації. Вони мають збирати друковану продукцію (або інші зразки), пакувати і залишати в обумовлених місцях. Натомість вони будуть отримувати гроші (монети ми синтезуємо), і все буде виглядати так, що хтось (людина, безумовно), інкогніто колекціонує певні речі. Податливість збирачів потрібна для того, щоб вони не мали зайвих запитань. Як тобі мій план?
— Сестричко, ти мислиш, як справжній земний розвідник і фальшивомонетник. Цікаво, до чого нас приведе подальше спілкування з цією расою? В цілому, дорога шпигунко, наш план цілком здійсненний. Але чи не суперечить це Регламенту? Хоча насправді все виявилося і простіше, і складніше. Обійшлися без підробки валют. Бібліотечні фонди виявилися доступнішими, ніж гадалося. Ночами бібліотеки зачинені, і дві пари міні-роботів спокійно встигали перегорнути і відзняти протягом ночі до п’ятисот книжок. Це ж стосується і книжкових крамниць. Складніше було з періодичної пресою. У всіх країнах панувала атмосфера загальної підозрілості, тому людина, яка щодня купує багато газет, відразу привертала увагу. Довелося працювати з людьми, для яких перегляд періодичної преси є природним, це журналісти й політики. Перегортаючи сторінки, ніхто не міг бачити щось зайве десь під стелею. Ніхто. Крім кішок, які іноді начебто щось відчували. Хоча це неможливо. Ще складніше було з технічною документацією, особливо військовою. Вона у всіх країнах добре охоронялася і на ніч опечатується. Через це доводилося знімати на просвіт складені креслення й описи, а потім Кет їх відновлювала і отримувала задоволення від технічних, як вона казала, ігор розуму. Ось так тривало накопичення інформації до 1896 року.
— Малюче, Беккерель відкрив радіоактивність. Куди поспішає цей світ?
— До того ж вони встигли встановити кілька хороших телескопів, сестричко. Пора маскуватися.
Довелося Кет поставити оптичний захист. Третій раз на її пам’яті.
Століття XX
Кет і Семмі не втручалися в справи земні, суворо дотримуючись Регламенту. Однак кілька разів довелося коригувати орбіти комет і астероїдів. А в 1908 році відбулася небезпечна подія.
В кінці весни, коли вони були на юпітеріанській Європі, грінівська локаційна система виявила стометровий залізонікелевий астероїд із міжзоряного простору, що летів перпендикулярно до площини екліптики зі швидкістю 60 км/с. Розрахунок відразу показав, що астероїд вріжеться в Землю в Індокитаї і півконтиненту зникне. Часу майже не залишалося, тому вони максимально швидко повернулися до Землі. Працювати довелося вже в атмосфері, коректуючи траєкторію астероїда. Але встигли, хоча довелося пожертвувати кількома великими зондами, перетворивши їх в термоядерні заряди. Астероїд розкололи і викинули з атмосфери. Шкода було зондів, техніки залишалося небагато. Гріни теж зацікавилися подією. Але вони лише спостерігали, не втручаючись, на що Кет зневажливо вилаялася.