Енґстром був невинний. У мить смерті Деннінґза він був у дочки, приносив їй гроші для закупівлі наркотиків. Він збрехав про те, куди ходив того вечора, захищаючи її саму й оберігаючи її матір, що вірила в те, що Ельвіри вже немає на світі, а отже, вона вже не може завдати собі жодної шкоди й цілком здеградувати.
Кіндермен довідався про все це не від Карла. Того вечора, коли вони зустрілися в Ельвіриному коридорі, Карл уперто мовчав. Лише після того, як Кіндермен повідомив Ельвіру про те, чим загрожує батькові справа Деннінґза, вона наважилася розповісти правду. Знайшлися свідки, готові це підтвердити. Енґстром був невинний. Невинний і мовчазний стосовно подій, пов’язаних із родиною Макніл.
Кіндермен нахмурився, розглядаючи колаж: композиції чогось бракувало. Він пересунув одну з пелюсток — кутик письмового свідчення — трошечки нижче й правіше.
Троянди. Ельвіра. Він суворо її попередив: якщо впродовж двох тижнів вона не ляже до клініки, він зробить усе, щоб назбирати достатню кількість свідчень для її арешту. Хоч він і не вірив, що вона це зробить. Були часи, коли він дивився на закон пильно й не кліпаючи, немов на полуденне сонце, сподіваючись, що це його засліпить на короткий час і жертві його переслідування пощастить утекти. Енґстром був невинний. Що залишалося? Детектив із сопінням змінив позу, а тоді заплющив очі й уявив себе в гарячій пінистій ванні. «Повний ментальний розпродаж! — проголосив він сам собі. — Робимо нові висновки! Немає залишитися нічого! Абсолютно!» — додав він суворо, а тоді розплющив очі й заново проаналізував приголомшливу інформацію.
Факт. Смерть режисера Берка Деннінґза якимось чином явно пов’язана з оскверненнями в Святій Трійці. В обох випадках залучено чаклунство, а невідомий осквернитель міг легко стати вбивцею Деннінґза.
Факт. Фахівець із чаклунства, єзуїтський священик, неодноразово відвідував будинок родини Макніл.
Факт. Машинописний аркуш паперу з текстом блюзнірської вівтарної картки, знайденої у Святій Трійці, перевірено на наявність відбитків пальців. Відбитки виявлено з обох боків. Деякі належать Деміенові Каррасу. Але є й інші, що, судячи з розмірів, могли належати особі з дуже маленькими руками, цілком імовірно, що дитині.
Факт. Машинопис на вівтарній картці проаналізовано й порівняно з машинописом незавершеного листа, що його Шерон Спенсер витягла з друкарської машинки, зіжмакала й кинула в кошик для сміття, але не влучила, тоді як Кіндермен розпитував Кріс. Він підняв цей аркуш і нишком виніс його з будинку. І цей лист, і текст на вівтарній картці надруковані на тій самій машинці. Проте у звіті зазначено, що друкували їх різні люди. Особа, що друкувала блюзнірський текст, вдаряла по клавішах набагато сильніше, ніж Шерон Спенсер. Поза тим ця особа явно не була новачком, що друкує одним-двома пальцями, а друкувала професійно й досвідчено, до того ж напрошується висновок, що невідомий автор тексту вівтарної картки був наділений неймовірною силою.
Факт. Якщо смерть Берка Деннінґза не сталася внаслідок нещасного випадку, його вбила особа, наділена неймовірною силою.
Факт. Енґстром тепер поза підозрами.
Факт. Перевірка замовлень авіаквитків на внутрішні рейси показала, що Кріс Макніл возила дочку в Дейтон, штат Огайо. Кіндермен знав, що дочка захворіла, отже, її возили до клініки. А в Дейтоні це мала б бути клініка Беррінджера. Кіндермен узяв довідки, і в клініці підтвердили, що дочка була там на обстеженні. У клініці відмовилися розголошувати природу її хвороби, але це явно був серйозний психічний розлад.
Факт. Серйозні психічні розлади часом характеризуються надзвичайною фізичною силою.
Кіндермен зітхнув, заплющив очі й похитав головою. Він знову дійшов того самого висновку. Тоді розплющив очі й подивився в серцевину паперової троянди: вицвілий старий примірник загальнонаціонального журналу. На обкладинці були Кріс і Реґана. Він придивився до доньки: миле веснянкувате личко, кінський хвостик зі стрічкою, усмішка, брак передніх зубів. Він задивився в темряву за вікном, де починала сіятися мжичка.
Тоді спустився в гараж, сів у чорний седан без розпізнавальних знаків і поїхав лискучими від дощу вулицями до Джорджтауну, де припаркувався на східному боці Проспект-стрит і кілька хвилин мовчки сидів, дивлячись на Реґанине вікно. Може, постукати у двері й наполягти на побаченні з нею? Він опустив голову й потер чоло. «Вільяме Ф. Кіндермен, ти хвора людина! — подумав він. — Ти занедужав! Іди додому! Зажий ліки! Виспись! Тобі стане краще!» Він знову подивився на вікно й сумовито похитав головою. Ось куди привела його клята логіка. Він перевів погляд на таксі, що під’їхало до будинку. Запустив мотор і ввімкнув двірники на вітровому склі, устигнувши побачити, як із таксі вийшов високий літній чоловік. Той чоловік розрахувався з таксистом, тоді повернувся й завмер нерухомо в імлистому сяйві вуличного ліхтаря, дивлячись на вікно будинку, мов якийсь меланхолійний мандрівник, застиглий у часі. Коли таксі від’їхало й завернуло за ріг Тридцять шостої вулиці, Кіндермен швидко поїхав йому навздогін. За рогом поблимав фарами, сигналізуючи таксистові зупинитися, а в будинку Макніл у цей час Каррас і Карл тримали худющі ручки Реґани, поки Шерон робила їй ін’єкцію лібріуму, доводячи загальну дозу, уведену їй упродовж останніх двох годин, до чотирьохсот міліграмів. Каррас розумів, що це приголомшлива доза, але після затишшя, що тривало багато годин, демонічна сутність пробудилась у стані такої неймовірної люті, що знесилений організм Реґани міг цього просто не витримати.