Меррін видимо занепокоївся.
— А ви можете дати їй якісь ліки? — запитав він. — Що-небудь, щоб вона заснула?
— Ні, це небезпечно. Вона може впасти в кому. — Каррас подивився на Реґану. Вона тепер кудкудакала, мов курка на сідалі. — Якщо її тиск іще трохи впаде…
Священик не зміг договорити.
— Що ж можна зробити? — запитав Меррін.
— Нічого, — відказав Каррас. — Нічого. — Він знову стурбовано глянув на Мерріна. — Хоча не знаю, — додав він. — Не можу бути певним. Тобто, можливо, з’явились якісь нові методики. Я мушу зателефонувати фахівцеві-кардіологу!
Меррін кивнув і сказав:
— Так. Непогана думка.
Він подивився, як Каррас зачинив за собою двері до спальні, а тоді ледь чутно додав:
— А я молитимуся.
Каррас знайшов на кухні Кріс, а з кімнатки біля комори було чутно ридання Віллі та заспокійливий голос Карла. Каррас пояснив, що йому треба терміново проконсультуватися з лікарем, не вдаючись у деталі Реґаниного стану, щоб не лякати Кріс. Вона погодилась, і Каррас зателефонував приятелеві, відомому фахівцеві з медичного факультету Джорджтаунського університету, розбудивши його серед ночі й коротко пояснивши ситуацію.
— Зараз приїду, — сказав фахівець.
Менш ніж за півгодини він прибув до будинку, де, опинившись у спальні Реґани, відреагував на холод, сморід і загальний стан Реґани із сумішшю збентеження, жаху й спочуття. Коли він увійшов до кімнати, Реґана тихенько плела якісь нісенітниці, а поки він її оглядав, почергово співала або видавала тваринячі звуки. Тоді з’явився Деннінґз.
— Ох, це жахіття, — почав він нарікати фахівцеві. — Просто кошмар! Ох, я сподіваюся, що ви хоч чимось допоможете! Чи є якийсь вихід? Бо ж ми не маємо куди подітися, розумієте, і все тому… Ох, чорти б побрали того впертого диявола! — Фахівець міряв Реґані тиск, дивлячись на це все вибалушеними очима, а Деннінґз тим часом подивився на Карраса й поскаржився: — Якого біса ти тут робиш! Невже не бачиш, що мала сучка має лежати в лікарні? Їй місце в дурці, Каррасе! І ти це знаєш! Заради всіх святих, невже ми не можемо припинити весь цей блядський маразм! Якщо вона помре, ти будеш у цьому винен, і ти це знаєш! Ти і тільки ти! Тобто якщо цей самопомазаний другий Син Божий упертий, як осел, це не означає, що й ти повинен поводитися, як ідіот! Ти ж лікар! Тобі краще знати, Каррасе! Ну ж бо, добре моє серце, вияви спочуття. У наші дні такі проблеми з квартирним питанням, жахливий брак житлової площі!
І знову повернувся демон, виючи, як вовк. Фахівець із кам’яним обличчям зняв манжету сфігмоманометра й так само з приголомшено виряченими очима кивнув Каррасові. Він закінчив.
Вони вийшли в коридор, де фахівець озирнувся на двері спальні, а тоді глянув на Карраса й запитав:
— Що за чортівня там діється, отче?
Єзуїт відвів очі.
— Я не можу цього сказати, — м’яко відповів він.
— Не можете чи не хочете?
Каррас знову подивився на нього.
— Мабуть, і те, і друге, — зізнався він. — То як там у неї із серцем?
Фахівець мав дуже стурбований вигляд.
— Вона мусить припинити свою активність. Їй треба спати… виспатися, поки не впав кров’яний тиск.
— Що я тут можу зробити, Майку?
— Молитися.
Кардіолог пішов, а Каррас іще довго дивився йому вслід, і кожна його артерія, кожен нерв благали відпочинку, благали надії, благали чудес, хоч він і був певний, що нічого цього не буде. Він заплющив очі, але відразу здригнувся, пригадавши: «Не можна було давати їй лібріум!» Каррас затулив рота кулаком, бо його горло вже стискалося спазмами жалю й пекучого каяття. Він набрав повні груди повітря, тоді ще раз, після чого, розплющивши очі, рушив до дверей Реґаниної спальні й штовхнув їх рукою, що була легша, ніж його душа.
Меррін стояв біля ліжка, дивлячись на Реґану, що пронизливо іржала, наче кінь. Він почув, як увійшов Каррас, повернувся й допитливо на нього глянув, але Каррас тільки похмуро похитав головою. Меррін кивнув. Скорботний вираз його обличчя змінився прийняттям неминучого, а коли він знову повернувся до Реґани, його риси були вже сповнені суворої рішучості.
Меррін став на коліна біля ліжка.
— Отче наш… — почав він.
Реґана захляпала його темною смердючою жовчю, а тоді рявкнула:
— Ти програєш! Вона здохне! Вона здохне!
Каррас узяв свій примірник «Римського ритуалу». Розгорнув його. Тоді звів очі на Реґану.