— Ну, це можна пояснити її власними підсвідомими рухами, — мовив лікар.
— Ні, Марку, я ж не сказала, що ліжко справді тряслося. Я сказала: це Реґана твердить, ніби воно трясеться.
— А ти впевнена, що цього не було?
— Ні, не зовсім.
— Бо це могли бути клонічні спазми, — пробурмотів він.
— Які спазми?
— Клонічні. Температура була?
— Ні. Слухай, — запитала Кріс, — то брати мені її до психіатра чи як?
— Кріс, ти згадувала шкільні завдання. Як у неї з математикою?
— А що?
— Скажи мені як? — наполіг він.
— Паскудно. Тобто раптово стало паскудно.
— Ясно.
— А чому ти спитав? — здивувалася Кріс.
— Ну, це частина синдрому.
— Синдрому? Якого синдрому?
— Нічого серйозного. Я б волів не робити припущень телефоном. Маєш олівця?
Він хотів, щоб вона записала ім’я одного вашинґтонського терапевта.
— Марку, а чи не міг би ти прилетіти сюди й перевірити її сам? — Вона пригадала Джеймі з його затяжною інфекцією. Тодішній її лікар виписав для нього новий антибіотик широкого спектру дії. Коли вона прийшла в місцеву аптеку, щоб оновити рецепт, фармацевт обережно її попередив: «Не хочу вас тривожити, мадам, але це… ну, зовсім новий препарат на ринку, і виявилося, що в Джорджії він викликав у маленьких хлопчиків апластичну анемію». Джеймі. Не вижив. Помер. Відтоді Кріс перестала довіряти лікарям. За винятком Марка, і то не відразу, а після кількох років. — Марку, чи не міг би ти?
— Ні, я не можу, але не хвилюйся. Цей терапевт, якого я тобі рекомендую, чудовий фахівець. Найкращий. Бери олівця.
Хвилина вагання. Тоді:
— Уже взяла. Як його звати?
Вона записала ім’я й номер телефона.
— Нехай він її огляне, а потім зателефонує мені, — порадив лікар. — А про психіатра поки що забудь.
— Ти певен?
Він виголосив цілу тираду з приводу готовності широкого загалу визнавати психосоматичні хвороби, не визнаючи при цьому зворотного, а саме того, що причиною так званих духовних хвороб дуже часто виявляються тілесні недуги.
— Ось що б ти сказала, — навів він приклад, — якби була, Боже борони, моїм терапевтом, а я розповів би тобі, що страждаю від головного болю, нічних кошмарів, нудоти, безсоння й нечіткості бачення, а ще до того ж я постійно почуваюся розклеєним і до смерті боюся втратити роботу? Чи ти б не назвала мене невротиком?
— Мене краще про це не питати, Марку, я й так знаю, що ти невротик.
— Усі ці симптоми характерні для пухлини мозку, Кріс. Перевір тіло. Це насамперед. А тоді буде видно.
Кріс зателефонувала терапевтові й домовилася прийти того ж вечора до нього на прийняття. Вона тепер вільно могла розпоряджатися своїм часом. Фільмування закінчилося, принаймні для неї. Берк Деннінґз і далі спроквола наглядав за роботою так званого «другого підрозділу», або технічної спецгрупи, що займалася менш важливими сценами, здебільшого натурним зніманням із гелікоптера за містом, а також сценами з каскадерами або такими, де не брали участі провідні актори. Деннінґз стежив за тим, щоб кожен кадр був довершений.
Лікар практикував ув Арлінгтоні. Семюел Клайн. Поки Реґана із сердитим виразом обличчя чекала в кімнаті для обстеження, Клайн прийняв її матір у своєму кабінеті й вислухав коротку історію хвороби. Вона поділилася з ним тривогою. Він слухав, похитував головою, робив численні нотатки. Коли вона згадала про те, як трусилося ліжко, він дещо скептично нахмурився, але Кріс вела далі:
— Маркові здалося важливим те, що в Реґани виникли проблеми з математикою. Чому це так?
— Маєте на увазі шкільні завдання?
— Так, шкільні завдання, але особливо з математики. Що це означає?
— Ну, зачекаймо, поки я її огляну, місіс Макніл.
Він тоді попросив його вибачити й провів повне обстеження Реґани разом з аналізами сечі та крові. Сеча була потрібна для перевірки функціонування печінки й нирок, а кров — для цілого ряду тестів: на діабет, щитоподібну залозу, кількість еритроцитів у крові для виявлення можливої анемії й кількість лейкоцитів, щоб упевнитися, що нема всіляких екзотичних захворювань крові.
Закінчивши огляд, Клайн сів і поговорив із Реґаною, спостерігаючи за її поведінкою, а тоді повернувся у свій кабінет і почав виписувати рецепта.
— Таке враження, що в неї гіперкінетичний розлад поведінки.
— Що-що?
— Розлад нервової системи. Принаймні ми так вважаємо. Нам іще не до кінця зрозуміло, у чому тут річ, але в ранньому підлітковому віці таке часто трапляється. У неї наявні всі симптоми: гіперактивність, зміни настрою, труднощі з математикою.