1 лютого 2014
Аліса, 34 роки. Координатор гарячої лінії «Євромайдан SOS». Родом із Херсону. Мама з російського Іванова, батько з Казані. «Я росіянка, що не завадило мені поступити до Києво-Могилянської академії», – пояснює вона. Бакалавр з історії, магістерський ступінь із політології. Після закінчення Могилянки три роки провела у Франції, де писала дисертацію про Раймона Арона. Зараз викладає у alma mater сучасні політичні ідеології та вступ до політології.
Євромайдан для Аліси розпочався зі студентів Могилянки, коли ті вирішили разом зі студентами інших універів іти на Майдан. Викладачка пішла з ними. «Зупинити їх я не мала морального права. Вони все одно йшли туди», – пояснює дівчина. Але спочатку ще не брала активної участі у подіях.
Після 30 листопада все змінилося. Коли жорстоко побили студентів, вона зрозуміла, що треба робити щось конкретне, а не просто стояти на вулиці. Знайомі започатковували ініціативу «Євромайдан SOS», Аліса приєдналася до них. Зараз координує гарячу лінію, яка допомагає зв’язатися постраждалим з юристами. Сайт ініціативи інформує про те, що робити, якщо додому прийшли з обшуком. Також волонтери збирають усю можливу інформацію про зниклих безвісти. «Фізично ми їх не шукаємо. Але ми збираємо фотографії, обдзвонюємо родичів, лікарні, райвідділи», – пояснює Аліса. Щодня в офісі «Євромайдан SOS» чергують від одного до дев’яти волонтерів, залежно від ситуації на вулицях. Ще кілька людей працюють дистанційно, у віртуальному просторі. Збирають і публікують інформацію в соціальних мережах: Facebook, Twitter, ВКонтакте й Однокласниках.
Утім, у «Євромайдані SOS» бувають і періоди затишшя. «Позавчора дівчата робили на кухні млинці. Це значить, що ситуація в країні у цей день була спокійною», – каже координатор гарячої лінії. Вона збирається допомагати «Євромайдану SOS» до переможного кінця. Тим паче що це вдається поєднати з роботою. У цьому семестрі у викладачки не дуже велике навантаження.
Повертаюсь до того, з чого почала – із навчання. Дівчина каже, що провела рік у США за програмою обміну. «Я майже іноземний агент», – жартує Аліса і зразу ж додає, що цей Новий рік зустріла в друзів у Москві.
Дякую всім волонтерам «Євромайдану SOS». Ви робите надзвичайно важливу роботу. За останні два місяці гаряча лінія «Євромайдан SOS» прийняла 30-35 тисяч дзвінків.
2 лютого 2014
Люди з Майдану порадили мені відвідати 32-гу сотню. До неї входять чоловіки з Косівського району Івано-Франківської області. «Якщо їм дати достатню кількість будівельних матеріалів, вони збудують дев’ятиповерховий будинок на Майдані», – пожартував знайомий, який розказав мені про них. «Легко!» – усміхаючись, відповіли чоловіки з 32-ї сотні, коли я переказала ці слова. На днях, крім намету, у них з’явився окремий будиночок – пункт обігріву. У ньому стоїть бочка, з якої вони зробили щось на зразок буржуйки, поруч лавки. Ті, хто стоїть в охороні, можуть сюди забігти, посидіти й погріти руки. Цей будиночок менш ніж за два дні звів сорокачотирирічний Василь із села Березів Косівського району (на друглму фото праворуч). «На Київщині я теж багато будинків побудував», – розповідає Василь. А ще він працював у Польщі, Чехії, Росії, Німеччині й навіть у США.
У наметі ж люди відпочивають. У ньому теж усе зроблено своїми руками. Двоповерхові ліжка, стіл, збиті з дощок. «Щоденно тут ночують шістнадцять чоловіків. Але загалом до сотні входять від сорока до ста чоловік», – розповідає керівник сотні Олег (на друглму фото ліворуч). Залежить від того, хто коли приїжджає. Зараз більшість людей із цієї сотні перебувають в Українському домі.
Олег приїхав на Майдан у перших числах грудня. Не пам’ятає точної дати, коли це сталося. «Зараз числа й навіть місяці не грають уже ролі», – пояснює він. Намет купив 14 грудня. Чоловіки довго з’ясовували, як його збирати. Після того як зібрали, провели електрику. Разом із сусіднім наметом користуються генератором.
Косівська сотня теж з’явилася не відразу. Спочатку чоловіки допомагали «афганцям» стояти в охороні. А коли зросла кількість приїжджих саме з цього району, вирішили зареєструвати свою сотню.