16 лютого 2014
Геннадій, 30 років, менеджер проектів у телекомунікаційній компанії. У кінці листопада пригощав чаєм студентів на Майдані. Це було до жорсткого побиття молоді «Беркутом». 1 грудня носив на Банкову оцет, – купив цілий блок. У цей день біля Адміністрації Президента було багато газу, а оцет – саме те, що допомагає нейтралізувати його дію.
4 грудня його доньці виповнилося три роки. Залишилася частина торту після святкування. Геннадій сказав дружині, що хоче віднести солодощі на Майдан. «Це неповага до людей, пригощати їх недоїдками», – відповіла жінка. На наступний день він купив і поніс на Майдан два великих торти. «Тоді ще не було козацького редуту, лише бочки. Люди сиділи навколо них і грілися», – згадує він. Віддавши торти, чоловік зрозумів, що треба було принести й чай. Прийшов додому, заварив чай і повернувся назад. Відтоді Геннадій намагається щоночі приносити чай самообороні на Майдан. У вихідні він із чаєм – на Грушевського. Якщо пропускає якийсь день, на наступний робить кілька заходів.
Спочатку у Геннадія був лише один чорний термос. На Новий рік дружина подарувала другий. Чоловік намагається приблизно прикинути, скільки ж чаю відніс самообороні за ці місяці? «Однозначно, вже є триста літрів», – усміхаючись говорить Геннадій.
Учора дивилась, як цей менеджер пригощає хлопців чаєм. Чай із чебрецем, малиною, мелісою й вишнею. Без меду. На Майдані вже не хочуть меду. До речі, самооборона дуже обережна й у чужих не бере напоїв.
Але Геннадія тут уже знають. 14 лютого йому виповнилося 30 років. Він знову купив два великих торти для Майдану.
17 лютого 2014
Вадим, 34 роки, Рівненська область, м. Березне. Живе на Майдані у рівненському наметі з 22 січня. До цього приїжджав тричі на недільні віче. Та коли розпочалися сутички на Грушевського, вирішив, що потрібно затриматись у Києві. Сів на маршрутку й приїхав. Записався у четверту козацьку сотню.
У Вадима колись був власний бізнес. Його будівельна фірма працевлаштувала 18 чоловік. У 2008 році почалася фінансова криза, яка сильно вдарила по будівельній галузі. «Ця криза загнала мене в глухий кут. Я вирішив зав’язати з усіма бізнесами», – каже він.
Що робити далі? Рішення прийшло зненацька. Вадим завжди тримав одного-двох коней для душі, щоб їздити на прогулянки до лісу. У нього велике господарство – 16 га. Чоловік вирішив купити ще кількох красивих породистих коней. А потім подумав, що було б непогано зайнятись їхнім розведенням. Останні два роки займається лише цим. Зараз у нього дев’ять голів маточного поголів’я новоолександрівської ваговозної породи. «Вони приносять елітний молодняк», – розповідає чоловік. Усього ж 15 коней. Серед них не лише ваговози, а й верхові коні, які беруть участь у козацьких забавах.
Вадим мріє про відродження українського конярства. У майбутньому також хотів би завозити французьких першеронів і бельгійських ареденнів з Європи й розводити їх в Україні. «Це дуже сильні коні», – пояснює він. Вирощувати й утримувати коней йому допомагають мати, дружина, два сини й друг. У свою мрію він поки більше вкладає коштів, ніж заробляє на продажі коней.
Попросила розповісти про конкретних коней, які були в нього раніше, або є тепер. Ваговий рекордсмен – кобила Тетяна, 950 кг ваги. А улюбленець – жеребець Ярослав. Лоша потрапило до рук Вадима у місячному віці. «Він був замучений і нещасний. Я його із соскою виходив і виростив», – розповідає він. До речі, Ярослав народився 24 серпня, на День незалежності України. У цього коня величезна фізична сила. «Він робить усе. Не вміє лишень віджиматися від підлоги й качати прес», – жартує Вадим і додає, що за жодних обставин і навіть за величезні кошти не продасть улюбленця Ярослава.
Ярослав. У 2014 році йому виповниться 4 роки
Мая i Вiка, народились у березнi 2013-го
18 лютого 2014
Довго думала, писати сьогодні щось на «Єлюди» чи ні. Вирішила написати. Пізніше поясню, чому. Спочатку прочитайте розповідь про 30-річну Віку, фотографа-фрілансера. Кілька тижнів тому вона зробила чудовий фотопроект про медиків Майдану. Фото й розповідь про кожну людину. «На Майдані серед медиків немає жодної субординації, амбіцій. Вони прийшли тому, що не можуть інакше», – пояснює Віка. Дівчина часто носили ліки в медпункти й вирішила, що може також розповісти про цих чудових людей. Фотограф побувала в усіх медпунктах Майдану, де чергують медики з різних регіонів, різного віку, з вищою освітою чи студенти. Не всі погоджувалися на інтерв’ю. Деякі лікарі говорили швидко, на зйомку портрету давали мало часу. Це тому, що вони постійно зайняті своїми пацієнтами з Майдану. Подивіться, будь ласка, на фото Віки. Сьогодні у центрі медичні волонтери знову роблять дуже важку й надзвичайно важливу роботу. Низький їм уклін.