Одного разу до Києва з Криму приїжджав її племінник, який був вороже налаштований до Майдану. Євгенія привела його на Майдан, походила з ним і після цього запитала: «Ваня, подивися, де бандерівці? Хіба що я тут головна бандерівка», – згадує вона. Племінник не змінив думки про Майдан, але перестав на нього реагувати вороже. «Лише так можна щось пояснити. Від серця до серця, з вуст в уста», – переконана Євгенія.
Сьогодні вона залишила на прапорі, українсько-кримському, свій підпис і сподівається, що його прочитають у Криму. Причина в нерозумінні між півостровом та іншими регіонами не лише політична, а й економічна. Люди там незадоволені рівнем життя й тепер легко вірять обіцянкам Росії, сподіваючись на покращення. «Я вже навіть не сперечаюсь із родичами, а просто відповідаю: життя всіх розсудить, хто з нас був правий, а хто ні», – резюмує жінка. До речі, в неї двоє дітей і вже є онук. Родина дружна.
17 березня 2014
Я дочекалася цієї розмови! Просила про зустріч давно. За останні три місяці я написала про багатьох волонтерів: медиків, кухню, інформслужбу, різні варти. Але такі волонтери, як ця дівчина, з’явилися тільки після 20 лютого. Про це трохи згодом.
Оксана, 22 роки, Львівська область, студентка історичного факультету. Приїхала на Майдан 25 листопада. До 29-го жила у хостелі. У ніч з 29-го на 30-е була на Майдані біля стели, саме тоді, коли «Беркут» почав наступ. Про події тієї ночі дівчина відмовляється говорити. «Мені дісталось, але комусь дісталось іще більше. Не хочу про це розповідати», – пояснює. Єдине, що я почула про ту ніч, що, тікаючи від «Беркута», вона і ще кілька людей переховувались у якомусь кафе, і о 7-й ранку вони пішли до Михайлівського собору. 30 листопада Оксана поїхала додому, не хотіла, щоби батьки знали про цю ніч.
2 грудня вона повернулася назад. Батьки були категорично проти. Дівчина стала головною на Стрийській кухні, що розташовувалася на вулиці. Займалася оргроботою: продукти, набір волонтерів і т. ін. У кінці грудня поїхала на сесію, повернулась у січні до Києва. З 20 січня постійно на Майдані. Була волонтером, де тільки можна. Але з 18 лютого Оксана займається лише однією справою: допомагає родичам загиблих організовувати похорони. Про те, як так трапилося, дівчина стверджує таке: «Треба було комусь це робити, тому я й узялася. Я сюди їхала не на прогулянку, а допомагати. Звісно, я не могла собі уявити, що допомагатиму саме із похоронами», – каже вона.
Коли купували труну для першого хлопця, Оксані стало зле. «У перші три дні «їхав дах», – каже студентка. Потрібно було налагодити зв’язок із моргами, прокуратурою, родичами, впізнання тіл загиблих. Молебні відправляли цілодобово. Ураховуючи психологічний стан родичів, волонтери намагалися брати на себе покупку труни, одягу й усього іншого для загиблих. «Я тепер знаю, що мертвому потрібно купувати взуття на шнурках і на кілька розмірів більше. Краще я б цього не знала», – каже Оксана. Коли продавці на ринку дізнавалися, що це одяг для Небесної сотні, часто давали костюми й сорочки безкоштовно.
Також волонтери передавали гроші сім’ям. Це була найперша грошова допомога, її зібрали дуже швидко. Деякі родичі категорично відмовлялися від грошей. «Телефонує мама одного хлопця й каже: «Мені ваших грошей не треба. Покажіть ту скотину, яка вбила мою дитину». І що я їй скажу?» – розповідає Оксана. Багато хто не могли повірити, що втратили близьку людину. «Батьки казали, ми нічого не хочемо мати спільного з вашим Майданом. Вони озлоблені, оскільки втратили дітей, їх можна зрозуміти», – пояснює волонтер. Тим паче що більшість загиблих – люди, які приїхали на Майдан за день до цих трагічних подій або в цей самий день. З родичами деяких загиблих вдається встановити контакт лише зараз.
Оксана продовжує свою роботу. За її словами, сьогодні в лікарні помер ще один двадцятиоднорічний хлопець. Якщо чесно, не уявляю звідки в цієї молодої вродливої дівчини стільки сили й мужності. Для мене ця дівчина – герой!
І трохи позитиву. Сьогодні в Оксани день народження. Їй виповнилося 22 роки. Якщо кожен із нас побажає їй щастя, здоров’я й кохання, переконана: у неї все буде добре!