Родина
Єгор працює в IT, у офісі в центрі міста, Наталка вдома виховує дітей. На Майдан їздили в основному вночі. Спали дуже мало, інколи стояли до світанку. «Ми аналізували, чому ми змогли нормально пережити Майдан. Знаєте чому? Бо у нас вже десять років діти, і постійно є хтось малий, – уміємо спати, коли завгодно», – пояснює Єгор. Але також тому, що родина робила все разом. Допомагали навіть діти. До речі, Наталка та Єгор поки передумали емігрувати.
25 березня 2014
Сьогоднішня розповідь про унікальну Канцелярську сотню. Коротко її діяльність можна описати так: «Ми відновлюємо документи Курченка та Януковича. Це може робити будь-хто. Не потрібні спеціальні знання». Це уривок із тексту інтернет-листівки, яка запрошує волонтерів приєднатися до Канцелярської сотні.
Для тих, хто ще не зрозумів, чим займаються волонтери, коротко розповім. Після того як Янукович поспішно втік із «Межигір’я», а молодий олігарх Сергій Курченко – зі свого офісу в «Арені», вони дещо залишили після себе: документи. Але не в гарних папочках, зібрані один до одного. Перед утечею більшість документів намагалися знищити, пропустивши їх через шредер. З’явилася величезна кількість зовсім дрібних папірців. Їх викинули. Наприклад, розрізані документи Курченка знайшли у великих пакетах на смітнику неподалік офісу.
Денис Бігус, журналіст-розслідувач, вирішив спробувати відновити ці папери. Вони можуть допомогти розслідувати махінації Януковича та його команди. Папірців дуже багато, одна людина не в змозі це зробити. Приблизно місяць тому Денис написав пост у Facebook із проханням відгукнутися волонтерів. Таким чином з’явилася Канцелярська сотня. Вчора відвідала її.
Те, що я побачила, мене дійсно вразило. Волонтери працюють надзвичайно прискіпливо. Кожен маленький папірець наклеюють на спеціальний аркуш. Потім ці аркуші сканують.
У Канцелярській сотні тиша й порядок. Жодного папірця на підлозі. Усі зайняті справою й ставляться до неї дуже відповідально. «Ви прийшли допомагати?» – запитала мене волонтер Олена. «Я прийшла про вас написати», – пояснила я. «Краще б допомагати», – відверто відповіла вона. Роботи тут дуже багато.
А тепер кілька слів про волонтерів. Учора в Канцелярській сотні я зустріла жінку, яка перебуває в декретній відпустці. Ще поговорила з Оленою, про яку вже згадувала. Вона працює топ-менеджером у рітейлі. На питання, навіщо їй це все, відповіла: «Дуже хочеться подивитися, що ж так ретельно намагалися знищити», – пояснює вона.
Серед десяти волонтерів був лише один чоловік – скромний Василь. Йому 55 років, і він уже вп’яте приходить до Канцелярської сотні. Працює по три-п’ять годин. Про існування сотні дізнався через Facebook. Василь – учений і педагог. Викладає у Національному університеті біоресурсів і природокористування. Досліджує аквакультуру, водні живі організми. А у вільний від роботи час допомагає Канцелярській сотні. «Це єдине, що я можу зробити в цій важливій справі», – пояснює він.
На вихідних до Канцелярської сотні приходять десь тридцять чоловік, у робочі дні менше. Волонтери завжди потрібні. «Можна забігти на годинку – забігайте й допомагайте», – запрошують у оголошенні в Інтернеті.
Цю унікальну роботу Канцелярська сотня передасть до Генеральної прокуратури.
28 березня 2014
Вчора ввечері повернулась із французького Страсбурга. Розповідала про проект «Єлюди» в Раді Європи. Одна невелика частина конгресу місцевих влад і локальних ініціатив була присвячена digital media. Через цю поїздку кілька днів не оновлювала сторінку. Оскільки я вже потрапила до Франції, вирішила знайти активістів місцевого Євромайдану. Адже пам’ятаю, що під Європейським парламентом і Радою Європи проходили акції на підтримку України. До того ж я давно хотіла написати про закордонні Євромайдани й подякувати представникам української діаспори з різних країн світу. Вони допомагали Євромайдану коштами, медикаментами й перекладали на різні мови новини про Україну.