***
Це той випадок, коли неможливо написати про одну людину. Мова йде про прекрасну фотовиставку на Хрещатику (вхід на Майдан від Європейської площі). Там представлені 60 робіт 29 українських фотографів.
Фотокори кажуть, що виставку вдалось організувати за кілька днів. У середу семеро чоловіків зібралися для обговорення деталей, а в суботу вже відбулося відкриття. Фотографи відмовилися від будь-якої спонсорської допомоги й усе зробили власним коштом. Своїми світлинами вони хотіли підняти настрій людям і нагадати, що сталося за останній місяць. На фото це дуже легко побачити. Страх, радість, ейфорія, сум.
Кожний фотограф надіслав приблизно 5 робіт. Обрали 60 найкращих.
Треба й нам якось підняти настрій фотографам – хоча б подякувати. Бо вони (і не лише ті, чиї роботи представлені на виставці) газом дихали, кийками по голові отримували й зранку до ночі фіксували те, що відбувалося навколо.
Учасники виставки: Андрій Горб, Артем Сліпачук, Костянтин Чернічкін, Максим Кудимець, Максим Требухов, Максим Рокотанський, Владислав Мусієнко, Наталія Кравчук, Петро Задорожний, Сергій Харченко, Сергій Полежака, Ольга Якимович, Роман Пилипей, Анатолій Степанов, Олександр Кузьмін, Ганна Грабарська, Максим Баландюх, Максим Люков, Євген Котенко, Макс Левін, Олег Переверзєв, Олександр Яловий, Влад Содель, Олег Петрасюк, Павло Багмут, Сергій Ніколаєв, Віталій Чумак, Олег Герасименко, Костянтин Самоцвєтов. Редактори – Михайло Чернічкін, Павло Подуфалов. Ідея – Аліна Малюшкіна. Організація – Наталія Кравчук, Макс Левін.
***
Юрій Андрухович, письменник. Збирався їхати на місяць до Відня. Сидячи у львівському аеропорту, вирішив, що варто летіти не в Австрію, а до Києва. З 1 грудня він тут. Зупинився в доньки.
***
Це 27-річний Олександр. Зараз головний по охороні барикади на вулиці Інститутській. У ніч штурму з 10 на 11 грудня стояв у першому ряду майданівців, стримуючи разом з іншими натиск «Беркута» й міліції. Вони наступали кількома хвилями, ішли вперед і зупинялися, потім знову просувалися далі. У котрусь хвилю наступу впав священик. Хлопці з охорони взагалі не хотіли пускати отця в перші ряди, але той сильно рвався. Побачивши, що священик лежить на землі, Олександр зістрибнув із барикади. У цей час якийсь начальник дав команду силам зупинитися. Незважаючи на це, один беркутівець ударив Cашка в обличчя, саме коли той підняв священика. Беркутівець отримав такий самий удар у відповідь.
А далі знову почалися хвилі наступу й опору. Як це було, пам’ятаємо.
25 грудня 2013
Прийшла до будівлі МВС і побачила Уляну. Вона науковець, зараз перекладає книжки з англійської. Її шокувала новина про жорстоке побиття Тетяни Чорновіл. Інформацію про це вона прочитала зранку в Інтернеті. Потім побачила повідомлення, що на Богомольця, 10, де розташовується МВС, відбудеться пікет. Приїхала сюди десь о 15-й, але пікет вже поступово розходився. Уляна вирішила стояти далі. Побачила її там о 16.45. Біля будівлі перебували ще кілька жінок. У цей самий час два чоловіки в чорних пальто принесли у МВС новорічні подарунки. На Уляну, жінок і плакати уваги не звернули.
***
Сергій Рахманін, перший заступник головного редактора газети «Дзеркало тижня. Україна». З ним теж розмовляла про побиття журналістки й громадської активістки Тетяни Чорновіл. Напередодні ввечері вона поверталася додому на авто, яке почала переслідувати машина. Після погоні на дорозі журналістка змушена була зупинитися й вибігти з машини. Її наздогнали невідомі й жорстко побили. Рахманін говорить, що ситуація з побиттям Чорновіл – це дикість. Є речі, які перебувають поза межами добра й зла і які неможливо прийняти. Якщо злочинцям це зійде з рук і якщо замовники й виконавці нападу не будуть знайдені, ніхто не застрахований від повторення цієї ситуації, – переконаний він. «Я, взагалі-то, людина, яку важко чимось вразити. А це для мене стало великим потрясінням», – зізнається журналіст.
***
З цього дерев’яного будиночка можна побачити все, що відбувається на сцені. Його легко знайти, він розташований навпроти сцени, дивіться на табличку «Верховина».
На фото – 26-річний Коля зі Львівської області, працює в Києві будівельником. На початку грудня він узяв офіційну відпустку на роботі й пішов на Майдан. Але Коля каже, що не може просто так стояти, звик постійно щось робити, тому пішов у волонтери. Одного разу в цьому будиночку провів 3,5 доби, роздаючи чай і каву, з перервою на сон по півгодини. А, взагалі-то, спить у Будинку профспілок.