Коля розповідає, що до кави й чаю кияни приносять солодощі. При мені жінка, працівниця міжнародної компанії, принесла три пачки печива. Після роботи вона заїжджає в магазин, купує щось на суму від 20 до 100 гривень, відвозить на Майдан, а вже після цього їде додому. Також люди приносять домашню випічку, інколи навіть торти й власну консервацію. Соки, компоти, варення, солоні огірки й одноразові рукавички.
З 8 до 24 грудня тут роздали 114 тисяч порцій чаю та кави (стаканчики 0,2). Тобто десь 7 тисяч порцій чаю щодня, чи 290 щогодини.
26 грудня 2013
Чудова погода, багато сонця й усмішок. І нова розповідь про прекрасних людей. Київські художники перед Новим роком вирішили створити святкову атмосферу на Майдані. У них виникла ідея розмалювати намети. Тамара (на фото вгорі) і Ганна взяли свої фарби й прийшли на Майдан. До того ж мешканці наметів висловлюють художникам свої побажання, що саме вони хотіли б побачити на своїх тимчасових помешканнях. Крім Тамари й Ганни, зараз із фарбами та пензлями в руках біля наметів ще кілька художників. Вони об’єдналися через соцмережі.
***
Юля. Професійний психолог-психотерапевт, волонтер психологічної служби у мерії. Крім мерії, психологічні служби є ще в Будинку профспілок і в Жовтневому палаці. Психологи теж організувалися через соцмережі. Кожний чергує по 3-6 годин. За останні два тижні Юля чергувала 4 рази. Люди звертаються до неї з різними проблемами. Хтось відчуває розпач і невизначеність. Часто майданівці запитують у психологів, коли і чим все закінчиться. Хтось приходить із особистими проблемами чи просто поговорити. Крім того, багато людей, особливо кілька тижнів тому, страждали від безсоння, бо щоночі чекали штурму. Психологи переконували їх, що треба більше відпочивати.
У ніч з 10 на 11 грудня Юля була вдома. Коли побачила, що починається штурм на Хрещатику, поїхала зі знайомими у центр. Була біля сцени. Каже, що та ніч нагадала їй чимось казку «Золотий ключик». Мальвіна, П’єро й Буратіно всередині, а на них наступає Карабас-Барабас. Юля – дуже світла й позитивна людина, дружина й мати двох дітей.
***
Часто запитують, як проект «Єлюди» знаходить цікавих людей. Про когось мені пишуть і розповідають знайомі, когось сама знаходжу, але найчастіше це люди, яких зустрічаю на Євромайдані випадково. Уже під час розмови розумію, що це саме той або та, кого шукала. Ось сьогодні стою біля Будинку профспілок, п’ю чай, думаю про життя. З будинку виходить жінка, зупинилася, ми розговорились. Каже, що в неї піднявся тиск, тому вона пішла у профспілки трохи відпочити, але вже повертається на своє місце. Жінка готує їжу на кухні Закарпатського козацтва. «Мене звати Христина», – каже польовий кухар. «І мене», – відповідаю я.
Десь через годину провідала Христину на її кухні. У цей час вона роздавала вказівки чоловікам. Жінка із села Колочава Закарпатської області. Це село сусідствує з озером Синевір і розташоване на території природного заповідника. Колись давно Христина працювала кухарем у ресторані, а потім у торгівлі. На Євромайдані вона з перших днів. Закарпатська кухня відкрилася 4 грудня. Її організував екс-депутат 5-6-го скликань. У цьому 350-літровому казані готують козацький куліш. Є ще два казани, не такі величезні.
А тепер увага – рецепт! Щодня на приготування кулішу йде 2-3 мішки картоплі, 120 кг моркви, 150 кг цибулі, 100 кг м’яса і 200 кг пшона.
Людям куліш подобається, як бачите, у казані нічого не лишилося. Кухня годує приблизно 1,5 тисячі чоловік у день, інколи до 6 тисяч. Двом кухарям допомагають готувати й роздавати їжу до десяти волонтерів. Христина – командир на кухні. Без неї тут каші не звариш.
27 грудня 2013
18-річна Оленка із міста Краснодон Луганської області. Місто відоме тим, що тут діяла підпільна організація «Молода гвардія». Але розповідь не про гвардію, а про Оленку. Дівчина протягом кількох днів безкоштовно робила зачіски й стрижки у Будинку профспілок. Приїхала на Майдан разом із дядьком-правозахисником. У Краснодоні вона навчається на перукаря на другому курсі училища.