У центрі залу стояв вівтар: величезна чотиригранна стела, звернена гранями в коридори. Справа у кожної грані стояв молодий жрець з прикритим ритуальним сукном підносом. Старий, підійшовши до вівтаря, тут же зірвав тканину з таці, під нею виявився ніж. Лезо того ножа було не звичайної форми, трохи нагадувало язик полум’я. Місцевий наставник, або управитель, пройшов по колу, і зірвав укривки з кожного такого ножичка. Троє інших чарівників з воза вже стояли навпроти своєї грані вівтаря. Якусь мить запанувала тиша.
- Діти мої! Ви покликані служити Чотирьом, ви покликані Ними для особливої мети. Перед вами Грань Бога і Ключ від Його ув’язнення! – почав віщати дідуган. І судячи з реакції інших в залі, всі були в курсі, що робити. Молоді жерці похапали найближчі до себе ножики. Останній просто повторив маневр старших. Саме тут і зараз він як ніколи відчував себе малою дитиною, а не досвідченим вовком, жорстоким і нещадним магом Смерті. – Візьміть же ключ, діти мої. І дайте свободу Богу Стихії, що дав вам частину своєї сили для великої Мети.
Три чарівника схопили адептів-помічників, і одним рухом перерізали їм глотки, намагаючись щоб кров потрапила тільки на вівтар.
- Не зволікай, малюк, – пошепки промовив адепт біля Останнього. Той з жахом впізнав Тіма.
- Я не хочу тебе вбивати! – круглими від жаху очима хлопець дивився на свого спасителя.
- Мовчи, і роби. Це Велика Мета, я готувався віддати за неї життя. А ти повинен це зробити, раз став обраним. Ну ж бо!
Не вірячи в те, що робить, чорнокнижник заніс свій клинок. Тім допоміг йому колись, і кров старшого товариша назавжди буде на руках у хлопця. Сяйнула бездушна сталь. Вода життя бризнула на вівтар, і замість тонких червоних цівок по центру каменю на рівні очей ката утворилося слово.
- Вода! Вольтер! Відтепер так буде твоє ім’я адепт. Іди і доведи! – і старий штовхнув водника на вівтар. Хлопець зник.
Зробивши крок по колу, майстер дав ім’я адепту землі, що стояв праворуч від Останнього:
- Земля! Іса! – за ритуальною фразою другий маг зник біля вівтаря після надання прискорення.
- Вогонь! Фір! – хлопець зблід, він же ще не помстився! Але подумати йому не дали, поштовх і навалилася пітьма.
Чародій опинився в місці, яке не можливо визначити. Кругом не видно було ні стін, ні дверей, ні верху, ні низу. Абсолютна темрява. Абсолютна пустота. Наче потрапив у чорну діру. Тут не було ні руху, ні спокою. Дуже дивне місце, але заповнене магією до країв. Сили переповняли хлопця як ніколи в житті.
Над головою блиснув батіг з чистого вогню, мабуть противник розраховував на ціль, що буде вище. Тут же включилися інстинкти у хлопчини. Останній схопив руку нападника в сталевий захват, лікоть чорнокнижника притиснув голову супротивника до того місця, де в нормальному світі була би підлога. Занісши ритуальний ніж над головою бранця, новоспечений Фір, нарешті, роздивився нападника. Це був хлопець років двадцяти, дуже худий, схожий на тростину, що віддалено нагадує Останнього. Вільною рукою нападник намагався відштовхнути хлопця, але, схоже, просто для галочки.
Останній по саму ручку загнав ніж у грудну клітину супротивника. Обличчя вмираючого освітила саркастична посмішка, тіло обм’якло. Морок зник. Білі стіни, шафи з книгами, круглий стіл, камін, атрибути розкоші, і по центру всієї цієї краси хлопчина крові, в рваних штанях і клаптях від сорочки. Ніколи Останній не бачив такого. Він різко захитав головою, намагаючись прийти до тями. Відчувши марність таких дій хлопець завмер. Може морок?
- Не морок, хлопчик, – старий взявся нізвідки. – Слухай мене уважно. Ти будеш тілом для бога Вогню. Ми вже направили запит на справжнє тіло, воно буде готове приблизно через двадцять років. Обряд зміни тіла ти вже пройшов, тому в курсі, що буде з тобою: через двадцять років ти помреш. Це так, ліричний відступ. А тепер до суті. Виходити за межі двору тобі не можна. Ходити до інших елементів тільки з їх згоди. Користуватися майном справжнього Фіра не рекомендується, хоча не забороняється, – констатуючи факти, віщав наставник головного Храму. – Відповідати на виклик жерця, тільки якщо дотримано весь ритуал. Чітко виконувати регламент бога: жертвоприношення вперед, потім диво на розсуд елемента і на прохання жерця і мас. Природно з дотриманням всіх ритуалів. Про ритуали ти повинен знати, але можеш нагадати собі, почитавши книги. У Фіра велике зібрання літератури. Ти все зрозумів? – втупившись на хлопця, запитав жрець.