- Значить, за зустріч? – розливаючи по швидко принесених дочкою келихах вогненну рідину, констатував факт старий.
Геральт підняв келих першим. Еміль акуратно взявся за ніжку посуду.
- Зберіг?.. – більше резюмуючи, ніж питаючи, вимовив чарівник, розглядаючи келих з гірського кришталю, він сам їх подарував старому більше десяти років тому. – Не проти, якщо трохи приберу градусів?
- Еміль, не смій нищити продукт! Ти букет спробуй, аромат! – почав бушувати ображений в найкращих почуттях господар.
- Та який може бути аромат і букет у горілки?! – здивовано почав чарівник.
- А такий! – примружив очі шинкар.
- Та заспокойтеся ви! – не витримав Геральт. – Пийте вже! Усередині знизиш градус.
Так по-дружньому лаючись, старі друзі провели решту дня. В кімнату, зняту заздалегідь, Геральт ніс неабияк п'яного Еміль-Фіра, взявши того за поперек. Причому по дорозі Фір волав безсоромні пісеньки і анекдоти, а Еміль намагався закрити ящірці пащу, і на пару вони неабияк заважали Геральту рухатися. Цю пародію на чорнокнижника чарівник-найманець зміг укласти у ліжко лише наклавши усипляюче закляття.
За годину до світанку найманець відвідав кімнату чародія. Нікого не застав там, воїн на великій швидкості вибіг у двір таверни. Еміль, мовчки, дивився на брата, сидячи в повітрі на висоті півтора метра від землі в позі лотоса.
- Доброго ранку, – говорити наймиту було важко, позначалася вчорашня вечірка.
Чародій посміхнувся лівої половиною обличчя і, не змінюючи пози, клацнув пальцями. Хміль тут же покинув голову і шлунок найманця.
- Дякую. Спускайся, позаймаємося, сонце ось-ось почне підніматися, – Геральт оголив мечі і прийняв бойову позицію перед чарівником.
Чорнокнижник плавно розпрямився і відключив заклинання левітації. Спуск був блискавичним. Поли довгого плаща зметнули стовп пилу навколо місця приземлення. Ліва рука чарівника торкнулася землі біля його ніг. Правою рукою був зірваний плащ і кинутий у бік вже набиравшого швидкість для нападу найманця. Одежина була відкинута воїном різким замахом обох мечів. Тут же над головою вчасно ухилившогося найманця пролетіли два вогненні батога, що з’явилися з чорного диму – особливої здатності чарівника.
Бій був чудовий. Якщо не знати, що бійці – друзі, можна подумати, що вони по-справжньому б'ються. Сталь зливається з вогнем, розлітаються смертельні бризки у передранковому мареві. Кроки як в танці, захоплення, підніжки... Обидва бійці спритні і сильні.
Природно, видовище зібрало чимало ранкових роззяв, що збиралися відзначити ранок в таверні або йшли на роботу. Майже всі постояльці готелю теж висунули заспані пики в вікна, почувши дзвін мечів і шипіння вогняних батогів. Не відстали від них і господарі таверни. Якийсь божевільний кинувся в гущу бою. Мабуть збирався розняти хлопців. Його викинуло за коло битви більш ніж на чотири метри. Може і далі б полетів, але на шляху утворилася перешкода у вигляді паркану, що огороджував квітник Тіни. Дану перешкоду невдалий помічник капітально пом'яв. Парканчик той дівчинка замовляла у місцевого коваля за шалені гроші – батько на повноліття подарунок зробив.
І тут почалося. Сонце показало перший промінь з-за обрію, боязко визираючи і зовсім не поспішаючи піднятися. Еміля різко вирвало з бою. Луч обвив його немов кокон, піднімаючи над землею. Кокон світла швидко перетворився в яскраву майже непрозору сферу, всередині якої слабо вгадувався силует людини в позі ненародженої дитини. У міру піднімання сонця над горизонтом, сяйво в сфері та навколо неї посилювалося. Геральт відскочив убік якраз перед початком світлового шоу, і тепер спокійно спостерігав за тим, що відбувається сидячи на колоді і витираючи леза мечів точильним камінцем.
Сонце відірвалося від землі, посилаючи останній промінь в сферу світла і вогню. Куля миттєво лопнула. Тіло всередині сіпнулося, розпрямилося, і з розставленими в сторони руками, плавно опустилося на землю. Чорний одяг тріпав сонячний вітер, довге волосся летіло немов шаль. Із залишків світла звилася тонка золота ниточка і затягла волосся в низький хвіст, який тут же перестав тріпотіти. Одежі теж провиснули, прийняли нормальний вигляд для абсолютно безвітряної літньої погоди. Хлопець, що стояв посеред дворика старого трактиру, повільно відкрив очі, залиті чистим сонячним вогнем.