Нанести фатального удару як не дивно новачок не встиг, кімната зникла, відкривши погляду великий ритуальний зал стихій. Четверо чоловіків підхопили чорнокнижника і забрали в бічну кімнатку, поклали на кам'яну лежанку. Як тільки двері за ними зачинилися, Фір прийняв свій фізичний вигляд.
- Еміль, що робити?! Робити що, питаю?! – відчайдушно трясучи чорнокнижника, заволав ящір.
- Лікуй... – тонка цівка крові з кута губ показала, що пошкодження дійсно вкрай серйозні.
- Готуйся, зараз, напевно, впадеш звідси, – аби не мовчати заспокоював себе Фір.
Він перебазувався в кут кімнати з кам'яними саркофагами і шваркнув вогнем по вмираючому. Найближчі до Емілю столи з трунами розлетілися в крихту. Мабуть кімната служила склепом для попередніх поколінь Фіра. Тіла, що ховалися в саркофагах, були абсолютно ідентичні.
- Жесть, коли ти навчишся лікувати без наслідків? – намагаючись витрусити з волосся пісок в сидячому на підлозі положенні, промовив Еміль.
-Потім обговоримо. Що далі за планом? – піднімаючись на своє місце на плечі, поцікавився огневик.
- Не знаю, – резюмував чорнокнижник.
- Жартуєш?!
- Фір, я дійсно не знаю. Якщо узагальнено, то по-перше, необхідно вибратися звідси, на дверях закляття охоронне... – швидко скануючи приміщення резюмував чорнокнижник.
- Я зніму, не проблема.
- По-друге, потрібно витягнути інших.
- Ти впевнений. Може нехай сидять? – втупившись в підлогу почав божок. – Он Іс і так щасливий...
- Не будь занудою, ящір! – поплескав по лускатої голові хлопець.
- Не здох?! – крик старого застав змовників зненацька.
- В принципі або в натурі? – знайшовся тут же Фір.
Старий вихопив корявий ножик з-за пояса. І мовчки, кинувся на чарівника. Частково відхилившись, Еміль загорнув руку з ножем за спину наглядачеві і затиснув больову точку в районі шиї.
- Можеш відкрити прохід для елементалів? – прошипів чорнокнижник на вухо старому.
- Навіть не проси, хлопчисько! Тебе вб'ють, як тільки вийдеш звідси! За мене помстяться!..
- Угу. Значить, знаєш, як дати їм свободу... – скоріше підсумовував, ніж питав хлопчина.
- Ти не розумієш, чого хочеш! Це ящик Пандори! Не смій навіть намагатися! Іди! – хлопець сильніше натиснув і старий заверещав.
- Без них не піду! – Фір зайняв тіло повністю, сам Еміль навряд чи став би завдавати болю без крайньої на те необхідності не зважаючи на темну сторону своєї магії.
Та й огневик куди краще знав, як вибити потрібні відомості.
- Пан Фір?! Ні, тобі не можна йти! – заволав керуючий.
- Як бачиш, я готовий до походу. І не збираюся повертатися у полон. І друзів заберу. Досить. Ми більше не хочемо бути вашими маріонетками. Або ти нам відкриєш двері, або я сам це зроблю. Як? Я вже зрозумів, пояснювати не потрібно, – послаблюючи хватку, процідив огневик.
- Вас знищать! Як і тих, хто до вас був!
Фір одним рухом зламав шию старому. Безвольне тіло обвисло на міцних руках мага. Спритно підібравши ритуальний ніж, чарівник поніс свою ношу в зал стихій. За порогом склепу їх зустріли жерці храму. Від кількості магії повітря було наелектризоване, здавалося, поклади що-небудь легкозаймисте і біди не минути. Хоча, і без неї не обійдеться. Фір, помітивши прибуття основної бойової гвардії Храму, використав силу чорнокнижника помножену на кількість магічної субстанції в залі. Противники повалилися на підлогу, як яблука по осені. Весь витрачений запас тут же поповнився за рахунок сили цих самих «яблук».
Ще тепле тіло наставника елементал підніс до стели, ритуальною зброєю різанув по шиї старого. Кров, що ще не встигла зупинити свій біг по судинах, залила грань вівтаря з боку вітряної стихії.
- Венді! – заволав огневик.
Яскравий спалах і гладка поверхня тріснула. Чарівник повторив процедуру з іншими двома гранями, але крім тріщин нічого не сталося.
- Еміль, що ж робити? – «Грань вогню! Її теж» – Спасибі, брате, – Фір спробував скористатися порадою носія, але кров уже згорнулася. Елементал різонув по грудях тіла, але результат залишився колишній. Тоді він став шматувати останки, намагаючись вицідити хоч краплю цілющої вологи. Зневірившись, чаклун просто жбурнув тіло на грань каменю. Згустки крові поповзли по дзеркальній поверхні. Якийсь час нічого не відбувалося. І, коли огневик почав сканувати храм на наявність відповідної крові, стела вибухнула. На всі боки полетіли шматки чорного каменю упереміш з кам'яним пилом.