Чародій розвернув свого скакуна і помчав геть, охорона повторила його маневр. Поруч зі старим залишився тільки високий м’язистий воїн Арек. Він без слів насипав храмового золота по вазі хлопчика в протягнутий мішок, схопив за шкіборки покупку і помчав у протилежну від чародія сторону. Дитину він перекинув як мішок через сідло і повністю проігнорував будь-яку спробу того брикатися. За конем бігли інші діти і кричали. Тільки батько стояв і дивився вслід воїну. Так буває. Решту чимось годувати потрібно. Тепер діти будуть ситі, та й доньці придане можна купити, якщо економно витрачати гроші. Адже йому тепер самому піднімати на ноги п’ятьох дітей... чотирьох дітей, дружина ще навесні померла. Зараз осінь, на зиму у них тепер буде за що їжі купити. Про молодшого подбає Храм.
В храм Арек примчав тільки на заході сонця, хлопчина вже не волав і не пручався, але тихо скиглив, висячи через сідло на коні.
- Дивлюся, брат наш взявся за виконання обов’язків. Це не може не радувати. Давай цього сюди, Арек, – промовила жриця, що вийшла зустрічати вершника. Уважно оглянувши хлопця, вона резюмувала: – Ну, не найгірший варіант, для тренування піде, якщо виживе, може, щось вийде з нього. – З цими словами жінка взяла хлопчика за руку і потягнула всередину будівлі.
У великому круглому залі було багато дітей віком від двох до шести років. Деякі плакали, хтось хмурився, хтось розповідав, як буде здорово стати жрецем-чарівником.
- Тепер ти будеш тут жити. Скоро вечеря, – з цими словами хлопчика впхнули в зал.
Більша частина облич одразу обернулася назустріч новенькому. З гордим і незалежним виглядом він пройшов всередину, ніби й не було п’яти годин скаженої гонки. Через деякий час принесли великий чан з кашею не їстівного виду і коробку з ложками. Діти тут же кинулися до принесеного. Старші діти, відштовхували молодших, тому більшість малюків залишилися голодними. Спати їх поклали за тим же принципом: просто скинули в кімнаті купу ковдр, і хто встиг схопити і утримати спальне місце, той і спав нормально. Так починалося навчання в Храмі Чотирьох Стихій.
Кожен день починався з бійки за їжу і воду, іноді після такого когось із дітей забирали бездиханним. Вбивцю ж прив’язували до стовпа і пороли. Але бійня у чана з їжею не припинялася ніколи. Місяця через два перебування в Храмі дітей починали ділити за здібностями: жреці-маги займалися з чарівниками, а тих, хто не виявив магічних здібностей, навчали боротися. Ще місяць і майбутні чарівники і воїни харчувалися і жили вже окремо, хоча навіть такий розподіл не знищив бійки за їжу і постіль. Тільки ось бої стали страшніше. Були серед вихованців і такі що допомагали іншим, але їх швидко відсіювали.
Дітвора між собою дала один одному клички. Хлопчику дісталося ім’я Останній. В нього виявили магічні здібності. Жерці оцінили його потенціал, як пересічний. Буде просто жерцем, таким же, як ті, що тут прибираються і готують. Зал для новачків був притулком лише перші три місяці. Потім всіх переводили в кімнати школи.
Храм був побудований на схилі гори. У внутрішньому дворі, на невеликій відстані від основного Храму, приховані від сторонніх очей, перебували храмові підсобки, школа для майбутнього покоління, катівня, і інші важливі споруди. Школа складалася з восьми корпусів, по дві кімнати в кожному. Найближчі до храму будівлі займали молоді жерці. Наймолодші хлопці жили в останніх двох будиночках, так що в пізній час сюди дорослі жерці-вартові не заходили.
Зовнішні вороги сюди потрапити не могли, а все інше не цікавило дорослих. Жрець повинен вміти постояти за себе у фізичному і магічному планах. Минали дні, Останній часто не спав ночами, він сумував за домівкою, за братами і сестричкою, за мамою, що померла. Хлопчик не міг зрозуміти, за що з ним так вчинили. За що батько віддав його сюди? І кожен раз, подумки повертаючись додому, майбутній жрець беззвучно плакав в ночі. Але навіть через власні переживання, він чув крики з двору.
Ночами тут відбувалися жахливі злочини, винних знаходили рідко. А знаходячи, забирали кудись, потім його можна було побачити іноді серед дорослих жерців або воїнів. Але тут і зараз покарання за нічні пригоди не отримував ніхто.
Останній швидко навчився відбивати своє місце під сонцем. Серед магів він був одним з найсильніших фізично, магічна ж наука йому давалася тяжко. Основним напрямком його магії було умертвіння і підняття мерців. У Храмі вже більше ста років не навчали чорнокнижників з природним даром. Хлопчина був першим за багато років, хто носив справжню печатку смерті в своїх жилах. Діти цуралися його. Найбільш ризикові отримували квиток у вічність за довгий язик, а хлопчисько займав своє коронне місце на стовпі прочуханки. Друзів хлопчик так і не знайшов.